частка

надає  реченню або окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм;

виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні й у реченні;

вживається для зв’язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв’язки між ними.

похідні  й непохідні;

сурядні й підрядні;

модальні, словотворчі, формотворчі.

дійсного способу дієслова;

умовного способу дієслова;

наказового способу.

майбутній час

В долині – луки, трава по пояс.

Було у нього щось тривожне.

Час – не наша власність.

Ми відпочивали в лісі

Правда таки переможе.

Пішов би я в Україну.

Я буду крізь сльози сміятись.

Лише тюльпани росли на клумбі

б, ані, і, в, на;

чи, не, хай, мовляв, з-понад:

хіба, невже, лишень, справді, чи.

хай,з,поміж, і

Частка – службова частина мови;

Частка виконує синтаксичну роль;

Частка може входити до складу слова.

префіксів;

суфіксів;

префіксів та суфіксів.

Чи можна шкодити природі?!

Не можна вирубувати чи палити ліси.

Дерева чи кущі – легені природи.

а) надає реченню вказівного смислового відтінку;

б) вказує на емоції мовця;

в) утворює нове слово;

г) утворює граматичну форму

а) Батьку, подаруй синові книжку;

б) Чи не краще, батьку, подарувати синові книжку?;

в) Батько подарував синові книжку;

г) Нехай батько подарує синові книжку.

Розум за гроші не купиш.

Лунають лише пісні солов'їні.

Тече вода із-за гаю та попід горою.

Нехай квітне планета чистотою.