Частка

а) надає  реченню або окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм;

б) виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні й у реченні;

в) вживається для зв’язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв’язки між ними.

а) похідні  й непохідні;

б) сурядні й підрядні;

в) модальні, заперечні, формотворчі.

а) нехай;

б) навіть;

в) би (б).

а) дійсного способу дієслова;

б) умовного способу дієслова;

в) наказового способу.

а) най, як-, що-;

б) бо, но, то, от, таки;

в) би (б), хай (нехай), же (ж)

а) У (не)ряхи та непряхи (не)ма доброї рубахи.(Нар.творч.);

б)  Годує (не)піч, а піт. (Нар.творч.

в) (Не)зв’язаний сніп – солома. (Нар.творч.)