Читання мовчки "Різдво"

Різдво – найперше з новорічних свят, воно має давню історію. У давнину ця назва звучала як Роздво і означала народження всього живого. Нині Різдво – одне з найвизначніших християнських свят - день народження Божого Сина Ісуса Христа.

 За праслов’янським мисленням світ було створено так: не було ні неба, ні землі, тільки синє море, а серед моря стояв синій явір – дерево життя. На дереві три птахи: сокіл, голуб і півень. Птахи спустилися на дно моря. Винесла кожна часточку піску, з якого утворилася чорна земля, чисте небо і ясен Місяць. Такі уявлення давніх українців про створення світу простежуються у найдавніших колядках:

 Як не було початку світа,

 То ще не було неба і землі,

 А лише було широке море,

 А на тім морі явір зелений...

 За віруваннями наших пращурів-язичників, у ніч на Різдво активізувалася усяка нечисть. Тому колядники одягали на себе маски, щоб злі духи їх не розпізнали, ходили по селу, відганяли нечисть, співаючи величальні пісні сонячному божеству Коляді. Отже, первісні колядки – то водночас магічні відлякування та величання. Зміст язичницького Різдва полягав у народженні немовляти-сонця. Колядники уособлювали предків роду, тому обрядова страва – кутя, яка призначається і мертвим і живим, уявлялась жертвою, за допомогою якої можна було подолати темні сили.

 Із прийняттям христянства давні колядки набирали христянського звучання. Відповідною символікою наповнились і обряди, наприклад, під скатертину підкладають сіно (сіно було в яслах при народженні Христа).

 Але перейдімо до розповіді про свято.

 Підготовка до Різдва, або Свят-вечора, починається вдосвіта з розпалення вогню в печі. Раніше цей священний вогонь добували тертям, а вогонь розпалювали з 12 полін, по припасалися протягом 12 днів. За часів язичництва 12 полін були жертвою, 12 сузір’ям зодіаку. Готують 12 страв: кутю з медом, узвар, вареники, голубці, рибу, картоплю з товченим часником, горох з олією та часником, ячмінну кашу з олією або медом, пшоняну кашу, варену кукурудзу, пироги з маком, варені боби. Те, що до переліку страв включено зернові культури прадавнього походження, знову-таки свідчить про те, що в давні часи вечеря була жертовною трапезою на честь Коляди.

 Як зайде сонце, господар вносить до хати сніп, який від закінчення жнив перебував у хліві чи на горищі. Сніп (дідух) ставлять на покуті під образами. Біля нього кладуть ярмо, сокиру та інші залізні речі, які, за повір’ям, захищатимуть дім від злої сили. Дитина (невинна душа) ставить на стіл спечений хліб. Кутя та узвар ставляться біля дідуха. З кожної страви набирають потроху у миску, господар несе це до худоби, даючи їй покуштувати "святої вечері”.

 Увечері після молитви сідають за стіл. Трохи куті й узвару господиня ставить на вікно – для померлих. Починають їсти святвечірні страви у мовчанні. По вечері починаються дитячі ігри. Насамкінець уся сім’я співає колядки.

 У деяких місцевостях після вечері діти розносять кутю по родичах, у інших господарі розносять вечерю бідним. Селом ходять ватаги колядників (За О.Ковальчуком; 450 сл.) 

З праслов’янськими віруваннями, на дереві життя посеред моря сиділи: 

Деревом життя, за віруванням давніх слов’ян, є

Уявлення давніх українців про створення світу трьома птахами простежуються 

За наших пращурів- язичників колядники

Зміст язичницького Різдва полягав

На Свят-вечір готують

Збережений від закінчення жнив сніп зветься

У Свят-вечір сніп ставлять

З-поміж страв біля снопа виставляють

Спечений хліб виставляє на стіл

Трохи куті та узвару ставлять на вікно 

Біля дідуха клали залізні речі , щоб