Читання №3 "Вовк сірий"

 Вовк сірий відзначається високим розвитком нервової діяльності, гострим слухом і нюхом. Його високий психічний розвиток поєднується з великою силою та винятковою витривалістю. Саме це є причиною того, що він, так вперто з давніх-давен переслідуваний людиною, досі не винищений.

 Вовк сірий належить до родини собачих. Це один з найбільших хижаків нашої фауни. Довжина його тіла – понад 120 см. Самці завжди більші за самок.

 Зовні вовки схожі на вівчарок. Голова велика, широколоба, шия коротка, малорухома, морда масивна, видовжена. Очі ясно-коричневі, розміщені косо. Рівномірно пухнастий хвіст вовк ніколи не закидає на спину, він у нього висить («поліно»).

 Забарвлення хутра улітку рудувате, значно темніше вздовж спини. Узимку у волосяному покриві з’являються іржаво-рудуваті відтінки, і забарвлення набуває бурувато-сірого кольору, світлішого на черевній частині.

 Активні вовки переважно в сутінки та в нічні години, лише зрідка їх можна зустріти вдень. У темряві вовки бачать значно краще, ніж інші звірі з родини собачих.

 Основу живлення вовків становлять дикі і свійські копитні тварини: олені, козулі, кабани тощо. У погоні за ними вовки можуть розвивати швидкість бігу до 80 кілометрів на годину.

 Полюють вовки також на дрібних звірків: зайців, ховрахів, мишовидних гризунів, водоплавних та інших птахів, які гніздяться на землі. Як виняток у кормовому раціоні вовків трапляються ягоди, дикі й садові фрукти.

 Лігво для виведення малят вовки влаштовують у відлюдних місцях. Будують його в неглибокій норі, заглибині під корінням вивернутого дерева, в широкому кущі чагарника або в заглибині серед очеретяних заростей, обов’язково біля водойми.

 Раз на рік, у середині березня, вовчиця народжує найчастіше п’ять-шість сліпих, глухих, беззубих вовченят, які швидко розвиваються. Восени (в кінці вересня) молочні зуби вовченят замінюються на постійні. З цього часу вовченята допомагають старим вовкам полювати.

 Вовки – небезпечні хижаки. До недавнього часу вони завдавали господарству великих збитків. Оселяючись поблизу населених пунктів, вовки нападають на свійську худобу. На своєму шляху вовк знищує всю дичину, причому набагато більше, ніж здатний з’їсти. Крім того, вовки – основні поширювачі невиліковної хвороби - сказу.

 Оскілька вартість шкури вовка у порівнянні з тією шкодою, яку він завдає, низька, цей звір – найшкідливіший у нашій фауні.

 Проте останнім часом в зв’язку із твердженням про санітарну роль вовка в природі боротьбу із цим хижаком значно послабили. Тому кількість вовків в Україні знову збільшилась (За О.Корнєєвим; 358 сл.). 

Вовк сірий відзначається

Вовки є активними

Забарвлення хутра вовка

Основу живлення вовків становлять

Вовки спроможні розвивати швидкість бігу

Лігво для виведення малят вовки влаштовують

Раз на рік вовчиця народжує найчастіше

Вовченята починають полювати з дорослими вовками

Вовки є основними поширювачами такої хвороби, як

Боротьбу з вовком останнім часом значно послабили

Опрацьований текст належить до

Зовні вовк схожий