Читання мовчки

В одному королівстві в молодих Короля і Королеви народилася донька. Батьки дуже довго чекали на дитину, тому не було меж їхній радості. Раділо й усе королівство, бо люди любили своїх правителів і щиро тішилися їхньому щастю. Та воно було недовгим. Минуло декілька днів відтоді, як дівчинка народилась, і батьки усвідомили, що вона майже постійно мовчить. Дитина і усміхалася беззвучно, і плакала так, що не було чути її плачу, хоча коли народилась, то — як і всі немовлята — закричала, і Королева на звук її голосу щасливо усміхнулася. Але після того дівчинка замовкла, і вже ніхто її не чув. Король скликав найкращих лікарів з усього королівства, вони оглянули дівчинку, яку батьки охрестили Євою, і похитали головами. Сказали: — Не народилася вона німою, але чому тепер мовчить, не знаємо. Просіть Бога, щоб наділив її даром говорити. Бо в Його волі давати і забирати те, що Він дав. 101 Пригадай казки, у яких під час народження дитини в королівській родині трапляється неприємна подія чи збувається прикре пророцтво. Яка кінцівка в цих казках? Поміркуй, як далі може розгортатися сюжет твору «Єва і білосніжна квітка лілії». Якою ти уявляєш дівчинку? Намалюй портрет Єви. Запросив Король і своїх мудреців, щоб вони порадили, що робити, і пояснили, що сталося з дитиною. Але й ті після довгої наради сказали: — Не знаємо, наш ласкавий Королю, чому Королівна мовчить. Дав Вам Бог дар мати дитину, та чомусь забрав у неї дар мови. Просіть Бога, щоб Він вклав дитині слова в уста. Нічого мудрішого ми Вам не підкажемо. І, зажурені, мудреці пішли з палацу, бо гірко було їм бачити Короля і Королеву у великому смутку замість радості, якою так недавно вони були сповнені. Довго молилися Король і Королева, щоб їхня донечка вимовила хоч звук. Щоб почути, як вона сміється... Але минали дні й місяці, і нічого не змінювалося. Дівчинка мовчала і так, мовчки, росла. Росла Єва дуже доброю. Дуже любила гратися в королівському саду серед розкішних дерев і квітів, а ще — приходити в королівський парк, де жило багато добрих звірят. Тут вона обіймала ручками міцні стовбури дерев, притулялася до них, схиляла гарне личко до кори, проводила по ній пальчиками, заплющувала очі й дуже пильно до чогось дослухалася. І хоч ніхто в це не повірив би, вона тоді чула, про що думають дерева. Єва розуміла й мову трави і квітів. Вона часто сідала на землю біля чудових квіток, цілувала їхні голівки, лагідно проводила пальцями по їхніх листочках, і квіти дуже любили, коли дівчинка довго-довго сиділа біля них. Не раз до неї зліталися пташки: соловейки, зяблики, сойки, голуби, ластівки, дятли, стрижі та дрозди — і розповідали їй різні дивовижі, які тільки бачили у світі. 102 Прибігали малі полохливі зайці — і було дивно, що поруч із Євою вони переставали будь-чого боятися… А маленька Єва розуміла мову кожного з них і теж чудувалася, що ніхто із людей не вміє слухати, про що говорять старий дуб і ясен, і ромашка, і вивірка, і тремкий малий соловейко. Серед пахучих троянд, ромашок, маків, настурцій та інших прекрасних квіток, поруч своїх друзів звірят Єва уявляла собі країну, де все завжди цвіте. Де немає смутку, де можна бути вільно-вільно. До всіх говорити, кожного обійняти. І журилася, бо старий сич якось сказав їй, що вона розуміє мову всього живого саме тому, що не може говорити до людей. А Єві якнайбільше хотілося говорити саме людською мовою. (415 сл.) Богдана Матіяш

Де народилася дівчинка ?

Яку ваду мала дитина?

Як назвали немовля?

Щоб вилікувати дівчинку, скликали...

Якою була Єва?

Де любила гратися дитина?

Хто розповідав дівчинці різні дивовижі, які бачили у світі?

Хто переставав боятися поруч з Євою?

Який дар мала дитина?

Яку країну уявляла дівчинка?

Старий сич сказав Єві, що вона розуміє мову всього живого живого, бо ...

Що найбільше хотілося дівчинці?