Читання мовчки , 6 А, Б клас 20.05.2025

Текст для контрольного читання мовчки

Увесь день і всю ніч Микола спав, мов убитий. Не чув, як пастух, що підібрав його непритомним учора, нагодував вівців, ліг спати, коли той встав уранці. Прокинувся й не зрозумів одразу, де він. Виглянув надвір. Неподалік пасеться отара, якийсь старий дідусь із соколом на плечі порається поруч.

Закрапав дощик. Дідусь, завернувши од лісу отару, заліз до Миколи в курінь. Витяг з торби прісного коржа, кружало сиру. Розломивши коржа, простягнув половину Миколі, спитав, усміхаючись:

- У неволі харчі, мабуть, кращі?

- Для мене гіркими були, - зітхнув Микола. – Найсмачніші – батькові-материні.

- Правду кажеш, - кивнув старий головою. – Свій чорний хліб ліпший за чужі пироги.

- Я от думав інколи, - розказував Микола, - якщо вже так судилося, забуду домівку, рідню. Житиму як прийдеться. А як ніч настане, така туга скімляча найде, ридма б ридав. І чого воно так, що своя земля наймиліша?

А я ось розповім тобі стару, може, казку, може, й бувальщину…

Колись давно в якогось там князя було двоє синів. Коли князь постарів, то посадив на князівський стіл не старшого, як велося завжди. А молодшого сина. Кажуть, начебто він недолюблював старшого, тому так і вчинив.       

Це дуже образило старшого княжича, і він, проклявши рідню, втік до ворога, сусідського князя,пообіцявши собі ніхто більше не побачить його.

Там, на чужій землі, його добре прийняли, князь навіть дочку свою віддав за нього.

Та минуло небагато часу, і почав він нудьгувати за рідною стороною. Сохнув, як стебло без води. Їсти не їв, пити не пив, дружина-красуня стала йому не мила.

Батько князівни вирішує шукати зілля, щоб від туги вилікувати.

А в дрімучих лісах жив чудесник столітній, який на зіллі знався. Знайшли його княжі люди. Знахар і мовив:

- Є в мене зілля чудодійне, що долає лихоманку. Та всесильне воно лише проти поганої недуги. Якщо ж недуга не від злих духів або її зовсім нема, воно стає отрутою…

- Вари скоріше зілля! – звелів владар. – Не бачиш – княжич гине!

Скорився чудесник, зварив зілля і дав випити княжичеві. Та не встиг той чари від губ відняти, як струменівся нараз, мов гад його вжалив, впав на землю, і там і закляк.

Замовк пастух. Микола сидить – не ворухнеться.

- А ти кажеш – забути свою сторону, - обізвався старий. – Добрий син ніколи не забуде вітчизну, і сили в світі такої немає, щоб вона зборола в ньому тугу-нудьгу. Не дарма мовиться ж: краще бути жебраком удома, ніж царем на чужині, бо чужий вогонь холодніший за кригу… (За Б. Комаром; 480 сл.)

Втікача Миколу старий пастух підібрав:

Пастух поклав Миколу відпочивати у

Пастух пригостив утікача:

Найсмачнішими харчами Микола вважав:

Старий пастух розповів утікачеві:

Княжий син покинув батьківщину, тому що

 Ображений княжич утік до

На чужині княжич зустрів

 Через якийсь час почав княжич нудьгувати за:

Значення слова "чудесник" таке:

Чудесник попередив, що його зілля рятує від

Порахуйте, скільки в даному уривку займенників.

"Це рішення батька дуже образило старшого княжича, і він, проклявши рідню, втік до сусідського князя,пообіцявши собі , що ніхто з рідні більше не побачить його".