Читання мовчки тексту публіцистичного стилю "Співці-музики

Прочитай текст, дай відповіді на запитання

Співці-музики

Хто ж вони, оті талановиті співці-музики, котрі створили й донесли до нас невмирущі перлини – народні думи й історичні пісні?

Історія кобзарництва та лірництва на Україні доволі багата й складна і до сьогодні ще не достатньо вивчена.

Назви народних співців-музик походіть від назв музичних інструментів, на яких вони грали: кобзи, бандури та ліри.

Улюбленим музичним інструментом українського народу була кобза. Як свідчать найдавніші джерела, кобза була досить розповсюдженим музичним інструментом, і попервах грали на них не лиш сліпі люди, як це склалось пізніше.

Найдавніша кобза мала тільки три струни. З часом інструмент ускладнювався. Це, зокрема, засвідчує збільшення кількості струн. У ХІХ столітті, особливо у другій половині, кількість струн і приструнків (так називається короткі струни, що розміщуються на правій стороні деки) збільшуються. Наприклад, на бандурі кобзаря М. Ригоренка з Харківщини їх було вісім. На бандурі О. Вересая з Полтавщини – дванадцять, на бандурі П. Братиці з Чернігівщини – двадцять, на бандурі Ф. Гриценка-Холодного теж із Полтавщини – сорок п’ять.

Зрозуміло, що збільшення кількості струн до декількох десятків потребувало дедалі більшого хисту, спеціальної навчальної підготовки. Усе це призводило до поступової професіоналізації. З’являється особлива категорія народних співців-музик: кобзарі та бандуристи. Відомості про це можна зустріти в художній літературі. Чудовий образ такого кобзаря створив Т. Шевченко в поемі «Невольник». Для нас особливо цікава дума Степана, в якій він розповідає свою історію: шалена буря прибила до козацькі чайки до ворожого берега. Степан потрапив у неволю. Утікав, але його впіймали й осліпили:

І згадав сирота Степан в неволі

Свою далеку Україну,

Нерідного батька старого,

І коника вороного, і нерідную сестру Ярину.

Плаче – ридає,

До бога руки здіймає

Кайдани ламає,

Утікає на вольную волю…

Повернувшись з неволі, обдаровані сліпці, як і Степан, навчались грати на кобзі-бандурі. Одні з них мандрували селами, грою та співом заробляючи на проживання. Інші приставали до козаків і супроводили їх у походах. Кобзарів цінували тут як ніде інше. Часті війни, бойові сутички з військами кримських ханів, турецьких султанів та польських магнатів, повстання проти своїх визискувачів… А кобзарі пробуджували волелюбний дух народу, закликали до боротьби за національне та соціальне визволення, оспівували ратні подвиги.

Кобзарі творили, боролись і помирали, як і сотні тисяч безіменних козаків та селян-повстанців. Та залишилися чудові думи та пісні, які вони складали в турецько-татарській неволі чи у час коротких перепочинків між жорстокими боями. Кобзарі оспівували те, що хвилювало їх до глибини душі. Тому й нині, через віки, не можна спокійно слухати їхні думи та пісні.

Конкретні відомості про народних співців-музик України дійшли до нас із ХVІІІ століття. Є відомості про те, що майстерність, мистецтво українських кобзарів були відомі за межами України. Їх запрошували, а той силоміць забирали до Польщі, Росії, де примушували грати та співати царям та вельможам.

1. Який улюблений інструмент кобзарів?

2. Скільки струн мала найдавніша кобза?

3. Скільки струн було на бандурі кобзаря Остапа Вересая з Полтави?

4. Скільки струн було на бандурі кобзаря Гриценко-Холодного?

5. Як звати кобзаря, якого змалював Т Шевченка у своїй поемі «Невольник»

6. Коли Степан потрапив у неволю (поема «Невольник»), то що з ним зробили вороги?

7. Чим заробляли на прожиття сліпці-кобзарі?

8. Які за жанром твори складали кобзарі?

9.Із якого століття до нас дійшли конкретні відомості про народних співців-кобзарів?

10. Забираючи силоміць або запрошуючи співців-кобзарів до Польщі, Росії, кому примушували грати?

11. Що відображає заголовок даного тексту?

12.Визначте стиль мовлення прочитаного тексту.