ДІЄПРИСЛІВНИКОВИЙ ЗВОРОТ. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ДІЄПРИСЛІВНИКОВОМУ ЗВОРОТІ

Квіти, стуливши барвисті пелюстки, заснули .

Перед нами височіли гори, укриті снігом.

3емлю, стомлену сном, тихо озирає місяць.

Пахне м’ята, хліба, радіючи, цвітуть.

3 вітрами до світання гудуть сади, оплакані дощем.

Кудись біжать, співаючи, дроти, хвилюється під сонцем стигле жито. 

 Пахучі схиляючи віти, залиті цвітінням рясним, хотів би я садом шуміти.

Київ, причепурений до свята, слухав церковні дзвони. 

І досі ще, тремтить душа ждучи, чогось таємного. 

Тополі, в ряд леліючи красу, шумлять собі на тім яснодорожжі. 

Летять за вітром бджоли у суцвітті, забувши, про свої прозорі крила. 

Покидаючи рідний свій край, нащо їде козак за Дунай? 

Відбившись тільки в склі, минає дощик. 

А за березою дуби стоять, тримаючи віки, на своїх обважнілих руках. 

І розцвілися буйно клени, цвітінням сплівшись угорі. 

Край балки, проводжаючи потоки, петрів батіг сміється синьооко. 

Над світом встане Україна розкривши очі молоді. 

І досі ще тремтить душа ждучи чогось таємного. 

Вмираючи лілеї клонять до теплої води голівки в’ялі. 

Наставав ранок пропахлий чебрецями.

Чекає ратая паруючи чорнозем.

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики.

В душі блукають тільки тіні і тихо плачуть ідучи.

Гроза нарве волошок в небі синіх і сплівши із таких квіток вінок твоє чоло прикрасить, Україно!