Діагностична робота. Робота з текстом. (Укр.м. 3 кл.)

Прочитай текст. Визнач жанр прочитаного тексту:

Леся приїхала до бабусі в гості. Тут і собачка біленький підбіг. Вертить хвостом, розглядає дівчинку. Наче й не страшний звір, але ж… Дівчинка злякано притулилась до мами.

— Не бійся, Лесю. Білячок не кусається, — заспокоїла бабуня. — Тільки за хвіст його не бери. Він того не любить.

  Обережно погладила Леся песика по спині, і він не розсердився. Навпаки, обернувсь до Лесі, ніби аж заохочував: «Погладь іще. Мені це подобається». Страх Лесин минув. Гарно було дівчинці з Білячком.

— Мамо, — сказала Леся, — я поведу Білячка погуляти!

— Ну що ж, поведи. Тільки далеко не заходьте… Леся зробила зі стрічки повідка.

— Гайда, Білячок! — і, сміючись, повела свого друга з двору. Щоправда, водити песика виявилось не так просто. Ти його — сюди, а він — туди. Ти його — до троянд. А він кудись убік — плиг! Ось Білячок зупинився, нашорошився. Тут нора. А в норі, мабуть, мешканець якийсь затаївся. Білячок аж приліг, носа приклав до дірки, і слухає, вдихає дух, що йде з нори. Хто там є в норі, з'явися! Лесі було б цікаво знати, але нора мовчить. Самі мурашки з неї вилазять. А далі Леся разом з повідком опинилася десь у хащах, над озером. Великі квітки біліють на воді, листя плаває… Тихо-тихо. І раптом — фрр! Це Білячок випужав дику качку — сиділа зовсім близько в рогозі, спурхнула, і цуцик аж підстрибнув за нею. Але куди там: вона як ракета — була й нема!

  Ще Леся дивилася потім за лелекою, що спокійно кружляв над очеретами. Загледілася, цікаво їй було. Аж гульк потім: нема Білячка!

  І такий очерет без собачки став високий — наче ліс…

Як втрапити звідси додому? І Леся в сльози:

— Мамо!

  А сонце пече. А очерет густий — не продерешся. І жаби он у траві плигають…

  Заплутавшись, Леся мало не впала. І саме в цей час щось торкнулося голенької ніжки: Білячок! Це він вологим своїм носом торкнувся. Шиєю об Лесю потерся… Ой, як зраділа йому Леся! А Білячок… Що він тільки не виробляв! І плигав, і качався, щоб тільки розважити дівчинку.

  Тепер Леся міцно вхопилася за повідок і трималася за нього, не випускаючи з рук. І так вони удвох вибралися з очеретів: Білячок попереду, Леся за ним. Цуцик добре знав стежки й упевнено вів Лесю додому.

— Мамо, я скрізь-скрізь поводила Білячка, — ще здалеку стала гукати Леся, вважаючи, що це справді було так.

А мама й бабуня сміялися:

— Хто кого водив: ти його чи він тебе? І справді: хто ж кого?

                                                                           За Олесем Гончаром

Віднови послідовність подій, поставивши цифри в кружечках.

Познач правильне закінчення фрази.

Тільки не бери його…

Познач правильне закінчення фрази.

Білячок випужав з трави…

Познач правильне закінчення фрази.

Очерет став високий, …