Діагностувальна робота №1

рівноправних слів;

головного і залежного слова;

підмета і присудка.

підмет, присудок, обставина;

означення, додаток, обставина;

означення, обставина, присудок.

всі члени речення, крім головних;

члени речення, які відповідають на одне й те саме питання, відносяться до одного й того самого члена речення;

члени речення, що становлять граматичну основу.

називає того, хто звертається;

називає того, до кого звертаються;

виражає ставлення мовця до повідомлюваного ним.

На призьбі грається сонце, лащиться до діда тінями од гілля.

Згорає на гіллі зелений снопик літа, і біло плаче тихий молочай.

Може, часом з людського серця моя пісня до мене озветься.

Ждуть вологи і гори і ниви просить пити зерниста земля.

Словом і піснею славити хочу щедре братерство і нашу родину.

Людські тривоги і боління я прагну в слово перелить.

Десь кажуть є гора де не співають птиці.

Усі закохані в тебе жайворонку над полем.

Добра не шкодую ні людям ні сину.

Благословенні будьте мамо я чую ласку ваших рук.

А світ навкруг простий і звичний і усміх стелиться над ним.

Кажуть сніг на полі — хліб у коморі.

означенням;

обставиною;

додатком.

Друже мій курличуть журавлі вогнище на кручі догорає.

Знову я в краю свого дитинства певне так у кожного буває.

Защемить засвітиться у серці осіння тиша і печаль землі.

 «П, — а. — П…»

«П!» — а.

«П, — а. — П?»

А за вікном кленові листки про щось шепочуть…

Моя Україно, мою долю на пробу любові бери.

Я йду у поле навпрошки, а жито теплим хлібом дише.