Діагностувальна робота. Службові частини мови. Вигук.

Прийменник — це самостійна частина мови.

Прийменники не мають лексичного значення.

Прийменники змінюються за родами, числами, відмінками тощо.

Прийменники можуть входити до складу членів речення разом зі словом, якого вони стосуються.

Прийменники служать для зв’язку слів у словосполученні та реченні.

додатками

означеннями

обставинами

присудками

з родовим

з давальним

із знахідним

з орудним

для, попід, згідно з

посеред, задля, відповідно до

поза, з-над, уздовж

з-проміж, між, за винятком

до, над, понад

під час, біля, з-за

крізь, перед, між

без, від, згідно з

з-перед, позаду, за винятком

по-під, упродовж, у зв’язку з

підчас, поперед, з-під

за-ради, із-за, з метою

Сад навколо хати буйно зацвів.

Десь поблизу шуміла ріка.

Попереду лунали пташині пісні.

Навколо не було нікого.

Сполучник — це самостійна частина мови.

Сполучники не мають самостійного лексичного значення.

Сполучники змінюються за родами, числами, відмінками тощо.

Сполучники не є членами речення.

Сполучники служать для зв’язку слів у словосполученні та реченні.

Сполучники поєднують однорідні члени речення та частини складного речення.

Усе іде, але не все минає (Ліна Костенко).

Заглядає в шибку казка сивими очима (Василь Симоненко).

Я буду крізь сльози сміятись (Леся Українка).

Живемо на одній Землі.

Чи то мені здалося, чи так було насправді.

Учитель у класі один, а учнів багато.

Моя сестричка любить і солодощі, і фрукти.

Хіба не бачите, що сонце усміхається?

Любі учні, знаю, що у вас усе вийде.

Ми будемо разом, щоб не сталося.

На гору підніматися нелегко, зате з гори спускатися набагато легше.

Тепла ще не було, дарма що минуло декілька днів березня.

але — сурядний сполучник, поєднує однорідні члени речення.

але — сурядний сполучник, поєднує частини складного речення.

але — підрядний сполучник, поєднує однорідні члени речення.

але — підрядний сполучник, поєднує частини складного речення.

тому що — підрядний сполучник, поєднує однорідні члени речення.

тому що — сурядний сполучник, поєднує частини складного речення.

тому що — підрядний сполучник, поєднує частини складного речення.

тому що — сурядний сполучник, поєднує однорідні члени речення.

Це завдання було складним, про/те результати вражають.

Мама розповіла мені тільки про/те, що було дійсно важливим.

Дарина розповідала зовсім не про/те, що ми хотіли почути, а про інше.

Я думала про/те, чому не бувала тут раніше.

Не гай даремно часу!

Нехай ця радість триває довго!

Що б ти не говорив, я все рівно не повірю.

Щоб рибку з’їсти, треба у воду лізти.

Я б зміг перемогти.

Вона не змогла перемогти.

Нехай вони переможуть!

Він майже переміг.

Нехай ворон кряче, нехай пугач квилить-плаче про життя козаче (П. Куліш).

Не знаючи броду, не лізь у воду (Нар. творч.).

Авжеж, такий у нас ведеться звичай (Леся Українка).

Тож як до мудрості доходиш, — хочеться жить, і жить! (П. Тичина).

не/покоїтися про друга

ще не/завершена праця

не/довга, а коротка промова

не/позичивши розуму

не/підписані документи

не/збалансований бюджет

не/налагоджені стосунки

не/витрачені ще кошти

не/моя; не/прочитана книга; не/весела, а сумна

не/написаний лист; не/другий; не/роба

не/воля; ні/хто; не/мовля

ні/чий; ні/в/кого; не/хтуючи

хібащо, як-небудь, таки встиг

ні в чому, все-ж-таки, дарма що

тому-то, казна-де, який-небудь

устигла таки, хтозна-чому, гукай-но

Ах, як не хочеться листу з дерева падати (Остап Вишня).

О, хай розвіялися сни, хай ті ж і сум, і жаль, і муки, але я досі чую звуки моєї дивної весни (Олександр Олесь).

Україно, ти моя молитва, ти моя розпука вікова… (В. Симоненко).

Ох, якби тільки можна, то я б сама те горе одвернула! (Леся Українка).

Ой, леле, ти мене зовсім не слухаєш!

О чого це ти такий сердитий?

Ех даремно ти так!

Добридень любі друзі!