Читання мовчки текстів, що містять займенники; з’ясування ролі займенників у цих текстах

Прочитай текст та виконай завдання.

Дзеркало лісу

Маленьке лісове озеро завжди жило своїм таємничим життям. Воно немов причаїлося в обіймах густих очеретів, що дбайливо охороняли його спокій. Коли сонце піднімалося над горизонтом, його промені торкалися водної гладі, і та починала виблискувати, наче розсипане срібло.

Старий лісник часто казав: «У кожного з нас є місце, де душа відпочиває. Для мене — це озеро». Він приходив сюди кожного ранку, приносячи з собою тишу й глибоку повагу до природи. Хтозна-хто перший назвав це плесо «Лісовим дзеркалом», але назва прижилася.

Одного разу я помітив біля берега дивного птаха. Той завмер, придивляючись до власного відображення. Щось у його поставі було королівське. Я намагався не ворушитися, щоб не налякати його, але якась гілка хруснула під моєю ногою. Птах злетів, залишивши по собі лише кілька хвиль на воді. Це нагадало мені, що ми в лісі лише гості, і нам варто бути вдячними за кожну мить, даровану природою.

У реченні «Воно немов причаїлося в обіймах...» займенник виконує роль:

Прочитай текст та виконай завдання.

Дзеркало лісу

Маленьке лісове озеро завжди жило своїм таємничим життям. Воно немов причаїлося в обіймах густих очеретів, що дбайливо охороняли його спокій. Коли сонце піднімалося над горизонтом, його промені торкалися водної гладі, і та починала виблискувати, наче розсипане срібло.

Старий лісник часто казав: «У кожного з нас є місце, де душа відпочиває. Для мене — це озеро». Він приходив сюди кожного ранку, приносячи з собою тишу й глибоку повагу до природи. Хтозна-хто перший назвав це плесо «Лісовим дзеркалом», але назва прижилася.

Одного разу я помітив біля берега дивного птаха. Той завмер, придивляючись до власного відображення. Щось у його поставі було королівське. Я намагався не ворушитися, щоб не налякати його, але якась гілка хруснула під моєю ногою. Птах злетів, залишивши по собі лише кілька хвиль на воді. Це нагадало мені, що ми в лісі лише гості, і нам варто бути вдячними за кожну мить, даровану природою.

Яку стилістичну функцію виконує займенник та у фразі «...водної гладі, і та починала виблискувати»?

Прочитай текст та виконай завдання.

Дзеркало лісу

Маленьке лісове озеро завжди жило своїм таємничим життям. Воно немов причаїлося в обіймах густих очеретів, що дбайливо охороняли його спокій. Коли сонце піднімалося над горизонтом, його промені торкалися водної гладі, і та починала виблискувати, наче розсипане срібло.

Старий лісник часто казав: «У кожного з нас є місце, де душа відпочиває. Для мене — це озеро». Він приходив сюди кожного ранку, приносячи з собою тишу й глибоку повагу до природи. Хтозна-хто перший назвав це плесо «Лісовим дзеркалом», але назва прижилася.

Одного разу я помітив біля берега дивного птаха. Той завмер, придивляючись до власного відображення. Щось у його поставі було королівське. Я намагався не ворушитися, щоб не налякати його, але якась гілка хруснула під моєю ногою. Птах злетів, залишивши по собі лише кілька хвиль на воді. Це нагадало мені, що ми в лісі лише гості, і нам варто бути вдячними за кожну мить, даровану природою.

Знайдіть у другому абзаці зворотний займенник. Яку дію він передає?

Займенники хтозна-хто та якась (із третього абзацу) за розрядом є:

Визначте синтаксичну роль займенника його в реченні: «Його промені торкалися водної гладі, і та починала виблискувати».

Чому автор використав неозначений займенник хтозна-хто?

У реченні «Він приходив сюди... приносячи із собою тишу» займенник собою є:

Яка синтаксична роль займенника нас у реченні «У кожного з нас є місце...»?

Дзеркало лісу

Маленьке лісове озеро завжди жило своїм таємничим життям. Воно немов причаїлося в обіймах густих очеретів, що дбайливо охороняли його спокій. Коли сонце піднімалося над горизонтом, його промені торкалися водної гладі, і та починала виблискувати, наче розсипане срібло.

Старий лісник часто казав: «У кожного з нас є місце, де душа відпочиває. Для мене — це озеро». Він приходив сюди кожного ранку, приносячи з собою тишу й глибоку повагу до природи. Хтозна-хто перший назвав це плесо «Лісовим дзеркалом», але назва прижилася.

Одного разу я помітив біля берега дивного птаха. Той завмер, придивляючись до власного відображення. Щось у його поставі було королівське. Я намагався не ворушитися, щоб не налякати його, але якась гілка хруснула під моєю ногою. Птах злетів, залишивши по собі лише кілька хвиль на воді. Це нагадало мені, що ми в лісі лише гості, і нам варто бути вдячними за кожну мить, даровану природою.

Яка роль займенника мене у вислові лісника?

У тексті вжито фрази: «Його промені» та «налякати його». Яка різниця між цими словами?

З якою метою автор каже «якась гілка хруснула», а не просто «гілка хруснула»?

У реченні «...придивляючись до власного відображення» займенник можна замінити на: