Діагностування за темами «Що водить Сонце і світила» та «Конфлікт мрії і реальності»

Необхідність дбайливого ставлення до природи.

 Уславлення вічної краси та весняного оновлення.

Роздуми про скороминущість людського життя та невблаганність смерті.

Конфлікт між людиною та навколишнім світом.

порівняння

епітет

персоніфіація

метафора

Краса здатна врятувати світ від загибелі.

Лише мистецтво може перемогти час.

Те, що зранку цвіло й пишалося, ввечері стає лише спогадом або прахом.

Життя — це сон, від якого неможливо прокинутися.

Бажання розбагатіти та завоювати нові землі.

Наказ місцевого герцога захищати кордони Ламанчі.

Надмірне читання лицарських романів, що затьмарило його розум.

Прагнення втекти від нудного життя зі своєю племінницею.

Знайти таємничий скарб мавританських королів.

Викорінювати всіляку кривду та допомагати знедоленим.

Довести всьому світові, що він найкращий фехтувальник.

Провчити Санчо Пансу та навчити його селянської мудрості.

Він був погано озброєний і не мав досвіду в боях.

Його переслідували злі чаклуни, які хотіли його смерті.

Він сприймав буденні речі через призму лицарських фантазій.

Люди навколо навмисно розставляли йому пастки.

Росінант.

Дульсинея

Дон Кіхот

Санчо Панча

Бажання накопичити якнайбільше золота.

Прагнення вдало видати дочку заміж за багатія.

Нестримне бажання стати дворянином і потрапити до вищого товариства.

Любов до театру та класичної музики.

Бо Клеонт занадто бідний і не має власного будинку.

Через давню ворожнечу між їхніми родинами.

Бо Клеонт чесно зізнається, що він не дворянин.

Оскільки він уже пообіцяв дочку графу Доранту.

Що Земля обертається навколо Сонця.

Що він усе життя розмовляв прозою, навіть не знаючи цього.

Що вірші писати легше, ніж листи.

Що латина — це мова стародавніх шляхтичів.

Пані Журден, щоб провчити чоловіка.

Слуга Ков'єль, щоб допомогти своєму господарю Клеонту.

Граф Дорант, щоб виманити у Журдена гроші.

Учителі музики та танців, щоб отримати щедру винагороду.

Життя людини вічне завдяки мистецтву.

Краса квітів є метафорою скороминущості людського життя.

Автор закликає насолоджуватися моментом, бо він безкінечний.

У творі втілено філософську ідею «memento mori» (пам’ятай про смерть).

Контраст між «ранком» (народженням) та «вечором» (смертю).

Безкорисливе прагнення захищати слабких і скривджених.

Хитра розсудливість у фінансових питаннях.

Схильність бачити в буденних речах магічні та героїчні об’єкти.

Бажання стати багатим губернатором острова.

Вірність ідеалам лицарства, навіть попри глузування оточуючих.

Відмова від мандрів після першої ж невдачі.

Наївність та надмірна довірливість до «аристократичних» друзів.

Глибоке розуміння філософії та вишуканих манер.

Прагнення за будь-яку ціну здаватися дворянином (зовнішній лоск).

Підтримка вибору дочки вийти заміж за кохану людину.

Стає об’єктом маніпуляцій через власне марнославство.

Скромність у побуті та економність.

Висміювання або аналіз людських ілюзій та невідповідності бажаного дійсному.

Усі автори належать до французького класицизму.

Використання яскравих символів або комедійних прийомів для розкриття серйозних тем.

Твори відображають суперечності своєї епохи (Бароко або Класицизму).

Всі три твори є виключно трагедіями з сумним фіналом.

Головні герої всіх творів — це виключно реальні історичні особи.

Дія твору може тривати кілька років і відбуватися в різних країнах.

Дотримання закону «трьох єдностей»: дії, часу (одна доба) та місця.

Чіткий поділ персонажів на позитивних та негативних (герой — носій однієї риси).

Поєднання комічного та трагічного в межах однієї сцени.

Суворий розподіл жанрів на «високі» (трагедія, ода) та «низькі» (комедія, байка).

Використання народної говірки та вуличного жаргону в трагедіях.

Прагнення до суворої логіки, простоти мови та відмова від складних метафор.

Трагічне світосприйняття: відчуття мінливості життя, сприйняття світу як театру або сну.

Чітке дотримання правила «трьох єдностей» (часу, місця та дії) у драматургії.

Вигадливість форми та пишний стиль: використання фігурних віршів, акростихів та великої кількості риторичних фігур.

Повна відмова від релігійних мотивів на користь виключно світських розваг.

Контрастність та поєднання непоєднуваного: земного й неземного, прекрасного й потворного, світла й темряви.

Світ сприймається як складний лабіринт, сповнений хаосу, містики та незрозумілих символів.

Головним критерієм істини та краси є розум, якому повинні підкорятися почуття та пристрасті.

Суворий поділ жанрів на «високі» (трагедія) та «низькі» (комедія) без права їхнього змішування.

Використання фігурних віршів та перенасичення тексту складними, заплутаними метафорами.

Орієнтація на античне мистецтво як на ідеальний і неперевершений зразок для наслідування.

Головна мета твору — вразити читача пишністю стилю, динамізмом та контрастністю образів.