Діалог

слова, що вказують, кому належить пряма мова.

точно відтворене висловлення певної особи, передане від її імені.

слово або сполучення слів, за допомогою яких виражається ставлення мовця до висловленого.

Він правді дивився у вічі;

Віддай мені корову назад каже багатий вбогому братові;

На плакаті написано щоб учні дружили з книгою.

« Той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою», - підкреслював Володимир Сосюра;

Я запитав товариша: «Ти підеш на річку ловити рибу?»;

«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» - слушно застерігає Василь Симоненко.

слова кожного учасника діалогу.

чергування прямої мови та слів автора.

розмова двох осіб.

З нового рядка, перед нею ставимо тире.

З нового рядка, перед нею ставимо двокрапку.

З нового рядка, перед нею ставимо лапки.

А: «П?»

«П», - а

«П?» - а

А „Отже, тут кращі хліба, ніж під селом, – подумав сам собі, – тут, мабуть, сильніший дощ пройшов...”

Б Мельник повів сивою од років і борошна головою на розчинені двері: „Ще хтось молоти під’їхав. І ночі не доспав.”

В „А ви спробуйте заспівати колискової,” – зірвалося в мене, та господиня знизала плечима, мовляв: „Не знаю і не вмію...”

Г „Михайле, ти ще не в хаті?! – гримнув з катраги дід. – Гляди: перепаде нам обом за лебедів!”

Ґ „Не чуєш, як літо пішло нашим народом?” – дивується мати.

А „Як ти учишся, Семене?”

– „Трійки в табелі у мене...”

– „Підтягнися, так негоже!”

– „Та у п’ятій чверті, може...”

Б – Як ти учишся, Семене?

– Трійки в табелі у мене...

– Підтягнися, так негоже!

– Та у п’ятій чверті, може...

В – „Як ти учишся; Семене?” – „Трійки в табелі у мене...”

– „Підтягнися, так негоже!” – „Та у п’ятій чверті, може...”

Г – Як ти учишся, Семене? – Трійки в табелі у мене... – Підтягнися, так негоже! – Та

у п’ятій чверті, може...

А „П,” – а. „П, – а, – п.” „П, – а. – П.” „П, – а: – П”. А: „П,” – а. А: „П.”

Б А: „П.” „П,” – а. „П, – а, – п.” А: „П,” – а.

В „П, – а: – П.” А: „П,” – а. „П, – а. – П.” „П,” – а. А: „П.”

Г А: „П.” – „П”. „П,” – а. „П, – а, – п.”

А „Ну, з богом!”, – сказав дядько Тихін.

Б Поет підвівся з крісла й урочисто відповів: „моя перша вчителька.”

В В Україні кажуть:- „Веселка воду п’є.”

Г „От би Ніні це побачити, от би вона зраділа,” – пурхнула в моїй голові думка.

А Недарма кажуть: „нема нічого стомливішого від чекання.”

Б Все росте, все рухається під синім покривом животворящої ночі, немов поспішаючи швидше вирости за ніч, поки все спить, а рано, на сході сонця вийдуть хазяйки з сіней умиватись, глянуть на розквітлі соняшники й маки, яких не торкнула ще перша бджола, і вигукнуть в зачудуванні: „Мати Божа, що сталося в городі за ніч?”

В „Ось стомлена верба, відчувши ранній спів,

Пташками, квітами і сонцем оповита,

Над ніжним гомоном немовчних ручаїв

Тінисті, лагідні схилила віти.”

Г Як гарно в світі, – „говорить сам до себе дід.”

1Г,2В,3А.4Б

1А,2Б,3В,4Ґ

1Б,2В,3Ґ.4А

1В,2Б.3А.4Ґ