Дієприкметник

особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією;

особлива незмінювана форма дієслова, що означає додаткову дію;

самостійна частина мови, що виражає дію предмета або стан.

самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета.

зраділий, веселий, розумний;

зеленіючий, промоклий, повний;

розпечений, працюючий, розквітлий.

-ен-, -н-, -т-;

-л-;

-уч-, -юч-, -ач-, -яч-.

від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів;

від основи неозначеної форми неперехідних дієслів доконаного виду;

від основи неозначеної форми перехідних дієслів.

теперішнього часу;

майбутнього часу;

минулого часу.

яку виконує сам предмет;

яку виконує над ним інший предмет;

яка переходить на інший предмет.

Шумлять жита, оновлене село у воду видивляється з узгір’я;

Постарілий і посивілий стояв він перед дочкою;

А вже на відпочилім небокраї прекрасний розгортається пожар.

-ен-, -н-, -т-;

-л-;

-уч-, -юч-, -ач-, -яч-.

збираючий, бачений, бувалий;

виконуючий, змоклий, пожовклий;

даруючий, бажаючий, зварений.

-ен-, -н-, -т-;

-л-;

-уч-, -юч-, -ач-, -яч-.

пройдений, стихаючий, розвантажений;

вишитий, зігрітий, замурований;

залитий, зігрітий, погаслий.

частиною складеного присудка;

частиною складного присудка;

частиною простого присудка.