Дієприкметник та дієприслівник. Повторення.

Коло хлопців лежала купа пищиків і сопілок, повирізуваних із бузини, й недогризки кавуна.

Качалися по мхах двоє дітей, дзвонячи в тиші молодим сміхом.

На чорному згарищі темніли обгорілі уламки козацьких списів, устромлених у землю після бою.

На чорному тлі замиготіли ясні та великі зірки.

Зойкнувши жито лягає в покіс.

Вийшовши Марко думав куди йому йти.

На повороті праворуч випливло село приховане доти за лукою.

Гори розлігшись під небом високим сонцю під­клали паруючу спину.

Посміхаючись я подав знак мандолінам.

Мирослава впала на ноги не пускаючи своєї зброї.

Не спитавши броду не лізь у воду.

А пісня над берегом пливла наростаючи.

Тридцять весел злітає вгору і, не хлюпнувши, падає.

Лелека змахнув крилом, проходячи мимо, і легенько луснув дзьобом тигристе кошеня.

Птаха почала була падати вниз, і падаючи, кричала з переляку.

Михайлик сидів на самісінькім вершечку, міцно обхопивши зморшкуватий стовбур, і вдивлявся в далечінь Дніпра.

Недалеко від берега літали чайки, плавно розрізаючи крильми повітря й вистежуючи свою здобич.

Недалеко від берега літали чайки, плавно розрізаючи крильми повітря, й вистежуючи свою здобич.

Недалеко від берега літали чайки плав­но розрізаючи крильми повітря, й вистежуючи свою здобич.

Недалеко від берега літали чайки, плав­но розрізаючи крильми повітря, й, вистежуючи свою здобич.

Посадивши дерева, учні взялися за прибирання двору.

Згадуючи про дім, мене охоплює тривога.

Хлопчик стояв похнюпивши носа.

Відчинивши вікно, він жадібно вдихав свіже повітря.

Відповідаючи на запитання, йому хотілося пояснити слухачам найскладніші проблеми.

Зів'ялі троянди лежали на підвіконні.

Написаний лист лежав на столі.

Матуся прийшла з роботи стомлена.

Зачаровував ліс, укритий срібним інеєм.

Попередниками кобзарів були музиканти зображені на фресках у Софії Київській.

Безмежний степ укритий снігом спав.

Викупаний сонцем колос вклоняється мені.

Тихо дрімала земля встелена осіннім листям.

Здалеку виднілися ялини засипані снігом.

Дідусеві подарували сорочку оздоблену мереживом.

Засипані снігом, ялини здалеку виднілися.

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь.

Осяяні сонцем, гори блищать. (О. Олесь)

Ось він сидить на невільницькій лаві, закутий у ланцюги. (М. Пригара)

На березі хвилястої Десни стояло місто, оповите в сни. (М. Рильський)

Піщаний вал, нагорнутий хвилями прибою,від гущавини, створеної розлогими кущами...

Стомлене сонце сіло спочивати.

Тут руками прадідів зігріта кожна грудка рідної землі.

Блищало небо засіяне зорями.

Тополя шепоче у вікна відчинені.

Там вона мала своє місце, надійно сховане від стороннього ока.

На клуні стовбурчив промоклий бусол.

Весна була раптовою, несподіваною.

Моя мрія здавалася нездійсненною.