Дієприкметник як особлива форма дієслова

 Навколо стояла невимовна тиша.

Усе навколо затихло під владою чарівної ночі.

Причаїлися повиті місячним сяйвом гори.

Тече розмова незрадлива довкола дружнього стола.

Дієприкметник може бути будь-яким членом речення

Дієприкметник узгоджується з іменником у роді, числі, відмінку

Дієприкметник змінюється за родами, числами, відмінками, особами

Дієприкметники означають дію предмета

Печені голуби не летять до губи.

Обсипані пилом роси підсніжники щемно запахли.

Зароблена копійка краща за крадений карбованець.

Лежачого хліба ніде нема.

Осінь позолоченим свічадом опустилась на сади старі.

Згаяного часу і конем не доженеш.

Над ланами гуляє вітерець напахчений весняними трунками.

Під лежачий камінь вода не тече.

Балакуча людина – це видрукуваний аркуш, який кожен може прочитати.

На подвір’ї зібралися бажаючі помірятися козацькою силою.

Архітектура – це музика в просторі, немов завмерла картина.

З духовного вогнища наших предків ми повинні брати не остиглий плід, а палкий вогонь.

Ніколи не набридне займатися роботою людині, люблячій свою справу.

Судити про характер і розум людини можна за обраними нею книжками і друзями.

Усвідомлена любов до свого народу не поєднується з ненавистю до інших.

Усі наші уявлення про любов до найдорожчого поєднані в одному слові «вітчизна».

Настала осінь, шелестить пожовкле листя.

Застосована помилково, доброчинність стає пороком.

Наче яблуко доспіле, упала в річку осінь.

На творчому вечері читали твори початкуючі поети.

По колу біля стін стирчали поламані шаблі, списи.

Од щастя – кругом голова, і пристрасть невгасима.

Зворушлива картина: крізь темряву ночі пробивається перший промінь сонця.

Був він господар дбайливий, а вдачі тихої та поміркованої.

Здалека побачили покинуте вогнище.

Підійшли до поваленої вітром верби.

По розмитій дорозі їхали повільно.

На все село виблискували пофарбовані ворота.

З усіх садків пахло нагрітою на сонці корою дерев…

Теплом дихала настояна на травах та квітах земля.

У заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки

Сірі султани пилюки звихреної конем осідали на скошеній стерні.

Небачені краєвиди, невідправлений лист

 Не обділений любов’ю, не зігріта земля

Нескошені хліба, ненавантажений зерном

Не висохлі сльози, не завезений з півдня

Ніким не помічений, незасіяне поле

Сашко увійшов, постояв збоку, ніким (не)помічений, і рішуче попрямував до столу.

Через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, (не)огороджені тинами.

Спасибі Вам, мамо, за вічну любов і всю (не)оплачену ласку.Спасибі Вам, мамо, за вічну любов і всю (не)оплачену ласку.

Скрізь милували око рослини, (не)розповсюджені в цій країні, а привезені.

У давнину природа просто зачаровувала людину своїми (не)звіданими таємницями.