Дієприкметниковий зворот

 Хліба змиті дощем яскраво зеленіли.

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав. 

Непорушно стоять дерева рясно вкриті краплистою росою.

Замурзаний медом онучок вигойдувався на міцних дідових руках.

Занепокоєні батьківською тривогою діти довго не засинали.

Українські пісні покладені в основу літератури майбутнього промовляють до нас щирістю й душевністю.

Під ноги білому коневі стелилася висока неторкана косою трава.

Ґрунт у лісі прикритий листям а потім снігом може зовсім не замерзати.

Роз'ятрений нудьгою, затоплений в задумі, плентався я тихою ходою берегом річки...

Далеко-далеко на південь засиніли смугою гори, вкриті лісом.

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою.

Довкола йшли високі вали збудовані з каміння і землі, з дерев'яними і мурованими вежами, з глибоким ровом, що через нього вели мости.

Через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, не огороджені, тинами.

За лісом починалося село, розкидане по горах та глибоких ярах.

Повітря густо нагріте пекучим сонцем, ворушиться.

У саду вже снують по доріжках, усипаних піском поодинокі пари.

Не спитавши броду, не лізь у воду.

Сидіти склавши руки.

Я чую пісню, в щасті співану.

Христя, почувши нестямний голос, підійшла до дверей.

Непорушно стоять загорнені в сутінь дерева.

По небу пливли розкидані вітром хмарки.

Село оповите тишею прощалося із журавлиним ключем.

Вкриті плодами яблуні нахилили гілля до землі.

Спечений бабусею хліб заполонив запахом цілу хату

Картина розмальована у всі кольори райдуги прикрашала собою цю сіру кімнату

Висаджені квітами клумби не могли не милувати око

У листопаді опале з дерев листя нагадувало казковий танок барв

Налиті пурпуром плоди звисають тяжко з віт зелених.

Осріблені місяцем гори блищать.

Люблю луг сонцем опромінений.

Одягнені в смерекові ліси гори стоять велично.

Особистість наділена співчуттям ніколи не пройде повз чуже горе.

Ген килим витканий із птиць летить над полем.

Лежить дорога золотом прошита.

Завіяні снігом вітрила звисали

Синіють покриті вічним снігом гори

Повитий ранковим туманом острів пливе в морі

Пожовкле листя безшумно кружляє за вікном

Залиті сонцем лани стояли в імлистій далині

Перед очима ще жили картини навіяні піснею .

Обабіч стежки мерехтить самоцвітами вмита росою трава

Співа трава ніким ще не зім‘ята , і вабить таємницями .

Ткану зорями хустину , ніч на тихе село одягла.