Дієприслівник

Дієприслівник — це незмінювана особлива форма дієслова, яка виражає додаткову дію, що пояснює в реченні основне дієслово – присудок.

Дієприслівник відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

Залишивши, залишаючи, залишені - усі слова-дієприслівники

читаючи, прочитавши, дочитуючи - усі слова - дієприслівники

Тепер, співаючи, дівчата тією стежкою ідуть - у реченні один дієприслівник

До дієприслівників недоконаного виду належать такі, що означають закінчену додаткову дію, яка відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком.

І полем, степом ідучи, свого ти сина закриваєш. (Т. Шевченко.)

Дієприслівники недоконаного виду творяться від теперішнього часу дієслова за допомогою суфіксів -учи (на письмі ще -ючи) для І дієвідміни і -ачи (-ячи) для II дієвідміни.

Для цього досить дієслово поставити в 3-й особі множини теперішнього часу (що

роблять?) і -ть замінити на -чи: несуть - ть + чи = несучи, борються - ть + чи(сь) = борючись, гуркотять - ть + чи = гуркотячи.

У реченні дієприслівник пов’язується з тим самим іменником, що й дієслово-присудок, і виступає у ролі означення.

Дієприслівники завжди закінчуються буквою и: схопивши, втративши, кажучи, пишучи, захворівши.

Може, ще з дитячих років, лежачи в полі та плетучи батоги та кошики, він укорінив в собі звичку до самопоглиблення - у реченні ДВА дієприслівники.

снідаючи, гуляючи, посивілий - усі слова -дієприслівники.

Дієприслівник — це службова частина мови, яка виражає додаткову дію, що пояснює в реченні основне дієслово – присудок.

Дієприслівник відповідає на питання що роблячи? що зробивши?