Дієприслівник як особлива форма дієслова

Шаровари з дорогого червоного сукна були вимазані дьогтем як вияв цілковитої зневаги до них (О. Довженко).

Від вологих зморшок потрісканої кори тремтить ледве помітний абрис відпару (М. Стельмах).

Але перший, хто трапився назустріч подорожнім, був запорожець, що спав посеред самої дороги, розкинувши руки й ноги (О. Довженко).

Навколо неясно окреслювались приплюснуті клапті села, обведені сивою імлою дерева (М. Стельмах).

летіти, білити, кликати, не любити

терпіти, ненавидіти, лежати, оживати

чистити, полоти, волочити, належати

 платити, ловити, возити, садити

Хмари завирували, закипіли рушили вперед опускаючись усе

нижче.

Дарина вийшла з хати, але, поминувши будинок, попрямувала

в сад.

Наблизившись до церковної садиби молодший парубок відбіг

від гурту.

 Отак живе собі село, притулившись,попід горою край затоки

Сонце примкнувши вії, уже спускалося на землю.

Безлюдна вуличка причаїлась, дрімала мигаючи вогниками.

 Шатро небеc розкинувши над світом, стояла ніч.

 На краю обрію ледве виступаючи з вечірньої мли,

маячіє місто.

не\прочитавши, не\встигаючи, не\переймаючись

не\вгаваючи, не\навидячи, не\хтуючи;

не\зрозумівши, не\прийшовши, не\знаючи;

не\долюблюючи, не\розуміючи, не\виконавши

 друкуючи, помивши, звеселяючи, споглядаючи 

 перемагаючи, стежачи, страждаючи, почищений 

зробивши, креслячи, переписаний, жартуючи 

 виписано, наївшись, прочистивши, розгортаючи 

співати, описати 

 струсити, вигукувати 

 складати, плавати 

 скрутити, ставити 

 зробивши, роблячи, сидячи, написавши

розсердившись, сказавши, читаючи, дочитавши

 залишивши, тремтячі, затремтівши, розплющивши 

пояснивши, намалювавши, прийшовши, упавши

 писати, сидіти 

 стояти, плакати 

малювати, клеїти 

кипіти, ходити

(не)знаючи, (не)поважаючи, (не)волячи;

(не)вгаваючи, (не)зважаючи, (не)розуміюючи;

(не)здійснивши, (не)завершивши, (не)витримавши

(не)почавши, (не)люблячи, (не)хтуючи.

Не отримавши благословення від батьків не починай важливу справу.

Кожна людина прагнучи знань неодмінно їх здобуде.

Дивлюся на тиху річку, на похилі верби забувши про печалі й жалі.

Давши обіцянку завжди дотримуйся свого слова.

Людину малого зросту козаки, жартуючи, називали Махинею.

Запорожець, уміючи посміятися з ворога зі смерті, завжди охоче кепкував із самого себе.

Мова кожного народу – явище давнє, її коріння, сягаючи в доісторичні часи несе код нації

У наші дні Києво-Могилянська академія розвивається відроджуючи давні традиції.