Дієприслівниковий зворот

дієприслівник разом із підметом та присудком;

дієприслівник разом із залежними словами;

дієприслівник разом із дієсловом;

Чорні хмари грізно насувалися і закривали обрій.

Виглядаючи сина мати раз по раз виходила на вулицю.

Іноді туман на озері розривається і одкриває блідо-прозору воду.

Степом широким, припавши до гриви, месник летів на пекельнім коні.

Усохлий дуб насупившись рогато, червоний обрій настромив на ріг.

Засумував на рушникові, лебідь почувши тупіт вороних підков.

Родина слухала мене не перебиваючи.

Гай лежав розпластавшись.

Вмираючи лілеї клонять до теплої води голівки в’ялі.

Сидіти склавши руки.

Добре попрацювавши краще відпочиватимеш.

Лінь лежачи на печі змерзне.

Гуркочучи проїхала колона вантажних машин.

Сашко побіг до вітряка, по крилу виліз на нього і примруживши очі подивився на дорогу.

Соняшники повиходили до самої дороги, ростуть на вільному місці,і дивлячись на их мені хочеться усміхнутися

А Раділи люди встаючи.

Б Він не плакав і не стогнав, він умирав стоячи, і він не знав, що так умирають в легендах.

В Солодкою стрілою пізній цвіт, скрадаючися, приморозок ранить.

Г Тут, виростаючи із зерна мрії, висока дума, мов пшениця, зріє.

А Співають ідучи дівчата.

Б Дерева стояли в снігу настовбурчившись замерзлими гілочками.

В Тепер співаючи дівчата тією стежкою ідуть.

Г Підуть дощі оживляючи вологою поля.

А А я під буками, де сходяться дороги, простоту, радісну узявши за закон, хатинку виліпив.

Б Після останньої війни він таки попогрів тут чуба, чистячи колодязь, дошукуючись замуленого джерельця.

В Дуби застигли, схиливши могутні голови в білих снігових шапках, завмерли в безнадії.

Г Хлюпотить у бухті мала хвиля, б'ючись в броньовані тіла кораблів.

Коли ми проходили повз вежу, годинник пробив шосту.

На годиннику була шоста, коли ми проходили повз вежу.

Проходячи повз вежу, ми почули бій годинника.

 Проходячи повз вежу, годинник пробив шосту годину.

ставимо двокрапку

не ставимо розділового знаку

ставимо кому

ставимо тире

Почувши, що я прокинувся, бабуся, підрум’янена, розімліла коло вогню, зазирала в мій закуток.

Над луками, залитими квітневою повінню, холонув вечір, зануривши в мілкі прибережки далеке полум’я хмар.

Пронизливо і пристрасно кричали чайки стрічаючи день.

Сонце пригрівало дужче й дужче, висмоктуючи з землі гарячу душну вологу.