Дієприслівниковий зворот

Рівна дорога роздвоюючись вужчала.

Річка звиваючись губилася в зелених шатах.

Листя боязко тремтить і не втримавшись летить.

Ліс на хвилинку примовк ані шелесне завмерши.

якщо знаходиться в кінці речення

якщо виражений фразеологізмом і знаходиться в кінці речення

 якщо знаходиться на початку речення 

якщо знаходиться в середині речення

а) Хліба, змиті дощем, яскраво зеленіли.

б) Одцвітають чорнобривці, посаджені маминими руками.

в) Жнива щороку мали свою пору, освячену святами.

г) Літо, розтрушуючи листя, скидало свої розкішні шати

Святиною-оберегом для української нації постає Тарас Шевченко.

Хоч ідуть по Хрещатику люди щільно, як у черзі, майже притулившись один до одного, але я не бачив, щоб хтось когось копнув ногою, ударив ліктем або вилаяв.

Храм задумано було звести за подобою візантійського собору, в якому хрестився Володимир.

Внутрішнім оздобленням Володимирського собору керував професор Київського університету Андріан Прахов.

Могутні дуби стоять замислившись.

 Білий димок догори здіймається хвилюючись. 

Краще вмерти біжучи аніж жити гниючи.

Мене там мати повивала і повиваючи співала.

Не можна ходити по рідній землі,не чаруючись виплеканою народом, мовою.

Ти не молися мовою чужою, бо, на колінах стоячи, умреш.

Лев, з мармуру набуваючи величі втрачає, живу силу.

Зійшовши на берег, загін не відпочиваючи рушив далі.

Дехто виходячи, в люди перестає бути людиною.

Кучерявий червень надбіг і не оглядаючись відбігає.

Жевріючи над обрієм сходила ранкова зоря.

За вікном пожовк виноград і не дозрівши.

Дівчина стрепенувшись підвела голову.

Вітер лютий утомившись ліг спати.

Святиною-оберегом для української нації постає Тарас Шевченко.

Хоч ідуть по Хрещатику люди щільно, як у черзі, майже притулившись один до одного, але я не бачив, щоб хтось когось копнув ногою, ударив ліктем або вилаяв.

Храм задумано було звести за подобою візантійського собору, в якому хрестився Володимир.

Внутрішнім оздобленням Володимирського собору керував професор Київського університету Андріан Прахов.

Якщо стоїть після означуваного слова.

Якщо стоїть перед означуваним словом.

 Завжди, незалежно від місця у реченні.

Тільки якщо виступає обставиною.

Ідучи в широкий світ візьму з собою материнську пісню. 

Незважаючи на втрати настрій у бійців був піднесено войовничий.

І налітавшись зморена бджола відчує стебел плавні колихання.

 Каштан зацвів білим цвітом піднявши до сонця свої свічки.

Могутні дуби стоять замислившись.

 Білий димок догори здіймається хвилюючись. 

Краще вмерти біжучи аніж жити гниючи.

Мене там мати повивала і повиваючи співала.