Дієприкметниковий зворот та його відокремлення

У саду вже снують по доріжках, усипаних піском поодинокі пари.

 Через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, не огороджені, тинами.

Повітря, густо нагріте пекучим сонцем, ворушиться.

За лісом починалося село, розкидане по горах, та глибоких ярах.

Вишита сорочка нагадувала Надії про її люблячу маму.

Слово збережене летітиме крізь бурі і дощі.

Із жалем за втраченим літом обірване рвучким вітром листя летить.

Утомлена  бабуся розповідала різні історії своїм онукам.

В море вилетіла підхоплена хвилями шлюпка.

Мовчало зовсім приспане тихою ласкою ночі море.

Розбіглися по пагорбку хатки оповиті садками та левадами.

Тарас розгорнув папір тремтячими від хвилювання руками.

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.

Хліба змиті дощем яскраво зеленіли.

Непорушно стоять рясно вкриті краплистою росою дерева.

На міцних дідових руках вигойдувався онучок замурзаний медом.

перемогу на конкурсі здобув проєкт створений учнями.

У німій величі стоять одягнені в ліси гори.

Уміє дарувати радість і добро іншим наповнена радістю й добром людина.

Утомлені далекою дорогою коні ступали ліниво.

На лугах ще трава не кошена на полях красуються жита.

Здрастуй сонячний килиме ще не скошених трав.

Гори вже не забиті снігами а пишні.

 На березі хвилястої Десни стояло місто оповите в сни.

У долині тихій дзюрчить оточений кленом та калиною потічок.

Червоніють налиті сонцем яблука.

Жили дозорці в халабудці обкладеній снігом.

Укріплення складалось із зсунутих та скріплених між собою возів.

Десь далеко на морі, оповитому темрявою світив вогник.

Сидів я на дубовій колоді на сволок зрізаній, і дивився на небо.

За щедрівку господар виносив жменю вівса, намоченого у воді.

Викупаний сонцем колос, вклоняється природі.

Ялини, засипані снігом, виднілися здалеку.

Дідусеві подарували сорочку оздоблену, мереживом.

Засипані снігом, ялини здалеку виднілися.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь.

Попередниками кобзарів були музиканти зображені на фресках у Софії Київській.

Безмежний степ укритий снігом спав.

Вклоняється мені колос викупаний сонцем.

Тихо дрімала встелена осіннім листям земля.

Листя під кленом було схоже на гору печива, яке щедро посипали цукровою пудрою.

Дітлахи з підстрибом побігли в кінець греблі, яку було обсаджено густими вербами.

Гості захоплено роздивлялися стіл, який застелили майстерно вишитою скатертиною.

Щука – річковий хижак, який полює на дрібну рибу в безмежних водних просторах.

Мандрівник, стомившийся за день, зупинився на привал.

Вабили до себе дозрівші в дідусевому саду яблука.

Туристи, йдучі в похід, заздалегідь продумують маршрут.

Низько нависло потемніле перед грозою небо.