Дієслово

самостійна частина мови, що називає дію або стан предмета і відповідає на питання що роботи? що зробити? тощо.

 самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмету або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? тощо.

 службова частина мови, що називає дію або стан предмета і відповідає на питання що роботи? що зробити? тощо.

5

6

7

8

читав, малюю, буду вчити;

вивчати, привітав, говорити;

проводити, прочитав, глянула;

казати, принести, ворушиться.

пообіцяла, стояли, доказати;

прочитав, відвідала, забули.

падало, мріяв, вміти;

люблю, думав, відпочивати

 мовчать, приносить, шукаю, зроблю

плачу, любить, морочать, бачите

робиш, мріємо, діждуся, замітає

пробігав, кричить, шелестять, несе

пропав, гнала, дивилася, тримає

 минуло, бентежила, проспівав, несли

єднати, веслувала, любили, прибіг

гримить, ломив, чекала, снили

інфінитив, особове дієслово, неозначена форма, безособове дієслово

неозначена форма, інфінітив, особове дієслово, безособове дієслово

дієприкметник, дієприслівник, інфінітив, безособове дієслово

 інфінітив, дієприкметник, дієприслівник, безособове дієслово, особове дієслово

пам'ятаєте

пам'ятаю

пам'ятаєш

пам'ятає

в неозначеній формі

особової форми

безособові

особової форми та безособові

нездужати, нездоровиться, цвіте

летіти, одягати, переконуватися

заздрити, цвів, охопити

відпустити, горіти, мила

родами і особами

родами, особами, числами

родами і числами

особами і числами

об'їжджу, обкопаємо, обіллється

росте, буду вирізати, скажу

повіває, малюватиме, виріжу

сидить, ріжемо, вчу