Дієслово: форми, вид і час

1

2

3

4

5

Люблю я осінні квіти, прощальну красу вечорів...

У густім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки.

Ні твоїх синів, ні твоїх дум нам не забути, рідний краю.

Між листом зашелестів густий дощ.

А що хотіли б покращити ви?

підмет

присудок

додаток

означення

обставина

Угорі над яром шелестять осички.

Повіває молодою осінню холодна річка з низів.

Високо-високо в небі в'ється лагідний гомін осокорячого листя.

Уже й місяць підбився височенько.

Ліс жив своїм таємничим, затамованим життям.

Уже давно сонце сіло.

Небо нап'ялося темно-синім наметом.

Зелені луки, польові лани, гори закуталися в темряву ночі.

Повний місяць викотився з-за лугу.

Ось одна з нього іскорка падає на темну річку.

затягувати лікування

нам не пощастило

попередити хворобу

трапляються помилки

лопнуло терпіння

1. Ти, темна хмаро, не затьмариш нам сонця!

2. Обрії ширшали, день просторішав.

1. Мова вдосконалює серце й розум народу, розвиває їх.

2. Синьо-жовтий прапор і тризуб символізують незалежність України.

1. Літо даленіє, і шепочуть з вітром запізнілі квіти.

2. Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця.

1. Це місто любило легенди, жило ними півтори тисячі літ...

2. У нашій громаді будуть ремонтувати розбиті дороги.

минулий час, множина

теперішній час, 3-я особа множини

майбутній час, 3-я особа множини

неозначена форма

особова форма

неозначена форма

дієприкметник

дієприслівник

безособова форма

Освідчуйтеся в любові людям, селам, містам...

На сонці ясени горять, спадають ягоди з шовковиць.

Пропливають зорі України над моїм розчиненим вікном.

У безладно розсипаних хмарах засяяла веселка.

Намалюй мені ніч, коли падають зорі.

Бери вершину й матимеш.. середину.

Птах спираєт..ся на крила, а людина - на рідню.

До повного одужання рекомендуєт..ся вживати менше м'яса.

Ти знову прощаєш..ся з рідним порогом.

Щоранку оговтуєш..ся від нічного гудіння ракет.