Дієслово та його форми

самостійна частина мови, яка означає ознаку дії;

особова форма дієслова, яка змінюється за особами;

особлива незмінна форма дієслова, яка означає додаткову дію

інфінітив, майбутній час, наказовий спосіб, безособові;

особова, інфінітив, безособова, дієприкметник, дієприслівник;

доконаний вид, умовний спосіб, прикметник, прислівник, дієприслівник.

читатиму, робитимеш, бігатимемо;

буду читати, будеш писати, зробиш;

намалюємо, прочитаємо, прибіжимо.

Ти любиш свою маму.

Ви хочете піти на прогулянку.

Ми бродили зимовим парком.

В серце перелиті,думи будуть вічно жити.

Запахла, умита дощем , земля.

Прийшла весна, оспівана в піснях.

скАза(,,)ий, зрОбле(..)а, заподІя(..)ий;

несказА(..)ий, невблагА(..)а, посІя(..)ий;

встЕле(..)а, нездійснЕ(..)і, проспІва(..)е.

не/дочутий, не/кошена трава, не/ спіймана риба;

не/веселий, не/бачений, не/рдісний;

ще не/нагріта земля; не/сказане,а проспіване слово; трава не/кошена.

особова незмінна форма дієслова;

самостійна частина мови, що вказує на дію предмета;

особлива незмінна форма дієслова, яка означає додаткову дію.

хто, що, кого, чому;

що роблячи, що зробивши;

що роблю, що зробиш, що робитиму.

біжучи, співаючи, сміючись;

сказавши, прочитавши, намалювавши;

прочитаний, сидячий, збагачений.

Побачивши картини Катерини Білокур, мене охопило зачарування.

Закутавшись у шарф, мені стало холодно.

В кривавих січах натомившись гірко, на Хортицю вернулись козаки.