Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання

Головна думка поезії – життєрадісна віра у всепереможну силу справжнього кохання.

Природа, зображена в поезії, віддзеркалює почуття героя, увиразнює силу кохання.

Значення кохання в житті людини – тема вірша Р. Бернса «Моя любов …».

«Нехай посхнуть усі моря» – це метафора.

весняних днів, краса безмежна, рожевий квіт 

єдиная моя, потануть брили скал, весінньому саду 

пишна рожа, моя любов - рожевий квіт, згасне сонця пал

пейзажної

інтимної

громадянської

філософської

гіпербола.

епітет

порівняння

Ліричний герой мрійливий, ніжний, готовий до здійснення неймовірних подвигів заради коханої.

Кохання впорядкувало внутрішній світ ліричного героя, перетворивши його з хаотичного і невпорядкованого стану на гармонійний, сповнений життя і енергії.

Кохання ліричного героя до дівчини тісно переплітається з любов’ю до рідного краю.

Кохання у серці ліричного героя викликає радість.

 автор

ліричний герой

 персонаж

 головний герой

троянда, сонце

троянда, музика

море, скелі

 пісенність

 фольклорні мотиви

мелодійність

одноманітність образів

 дослівному перекладі

  художньому перекладі

 авторському перекладі

Тема твору - роздуми поета про силу кохання, його вплив на людину.

Ідея твору - возвеличення сили кохання, яке здатне змінити світ на краще, відродити сумну душу, наділити людину жагою життя.

 Ідея поезії - возвеличення прагнення творити красу і дарувати всім щастя. 

Для написання «До того, як любов у світ прийшла…» поет використав форму італійського сонета.

 метафора

 епітет

 порівняння

 гіпербола

 Так і душа несміливо жила,

Без ладу й форми у мені бродила,

любов її не озорила...

 І, скорений любові верховенством,

Дух у мені наповнився блаженством,

В думках моїх вогонь запломенів.

Любов дала життя, і рух, і силу,

І душу відродила осмутнілу –

Її любовний пломінь відігрів.

Ліричний герой поділив світ на дві частини: світ до приходу кохання і світ після приходу кохання.

Кохання змінило ліричного героя, перетворивши його внутрішній хаос на гармонію.

Кохання наповнило життя ліричного героя сенсом та енергією.

Душа ліричного героя П. Ронсара до того, як пізнала любов, була відважною.

“Теплим сяйвом хаос освітила”, “вогонь запломенів”, “з очей ти сяйво розлила”.

“В нім плавала планет незмірна сила”, «Дух у мені наповнився блаженством»,  «Любов дала життя, і рух, і силу».

«Любовний пломінь відігрів», «душа без ладу й форми у мені бродила», «любов у світ прийшла».