"Друкар книжок небачених" О.Іваненко

Іван Федоров

Максим Грек

Петро Мстиславець

Данило Галицький

царя Івана Васильовича

Петра Мстиславця

львівських майстрів

Максима Грека

щастя

читання

знання

любові

великодніх свят

дня народження

найсвітлішого свята всього народу

будівництва храму

Ян Гутенберг

Іван Федоров

Констянтин Острозький

Данило Галицький

гнів царя Івана Васильовича

невдоволення бояр та вищих церковників

умовляння Максима Грека

хворобу сина Івашка

слова багатьох мов, що лунали на вулицях

барвисте вбрання українських дівчат

монастирі й церкви

свято ремісників

прапор і співали пісень

кожен свій прапор

прапор і велику хлібину

прапор і знак свого ремесла

надрукований іншою мовою

був без малюнків, із післямовою

мав нові малюнки, іншу післямову

мав іншу назву

У післямові йшлося про те, де, коли та як виготовлена книга.

Жителі міста зібрали кошти на відкриття друкарні та видання книг.

Прохання до читачів строго не судити авторів.

Духівництво найперше відгукнулося на прохання про допомогу друкарям.

Рід Острозьких був відомий віддавна.

Князь хотів із Острозької школи зробити вищу, на кшталт Польської Академії.

Князь хотів надрукувати Біблію грецькою мовою.

В Острозі князь зібрав багатьох учених людей України.

Наприкінці життя Іван Федоров залишився самотнім, проте багатою людиною.

Федорова знали й шанували в Україні й поза нею, та часто не було коштів на друкарську справу.

Помічник Гринь зрадливо покинув майстра Федорова, але згодом розкаявся та повернувся.

Сина Івана Федорова прозивали Іваном Друкаревичем.