Е.Андієвська. "Казка про яян"

дід

син бідної вдови

пастушок

яянин

упав з корабля у воду

заблукав у печері, шукаючи козу

заблукав у дрімучому лісі, шукаючи козу

біжачи за козою, посковзнувся, стрибаючи зі скелі на скелю, й упав у провалля.

що лежить на площі великого міста

що лежить на лісовій поляні

що опинився у незнайомому місті

що навколо незнайомі люди

відпочивали

будували будинки

будували вежі

садили дерева

Були глухими і не чули їх

Хлопець був їм байдужим

Не розуміли мови хлопця

Знали тільки своє "я" і ні на кого не звертали уваги

 тільки він сам усе знає і вміє

він дуже вередливий

він дуже гордий

він занадто вимогливий

чоловік із кельмою

невеликий хлопчик

кволий дідусь

ніхто

 не спроможний вимовити коротеньке слово "ми"

 не спроможний вимовити коротеньке слово "ти"

 не має для цього достатньо сили

від брам загубилися ключі

 харчуються тільки корисними продуктами

харчуються своїм власним «я»

 «я» кожного із яян невичерпне

вони знають секрет вічної молодості

що це за місто    

хто є мешканцями цього міста  

чи не можна було б щось попоїсти

що це він будує

взяти одну з його кельм і почати будувати свою вежу   

пообідати разом із ним  

 спробувати вийти на волю

чимдуж втікати з цього міста

довідався від яянів

прочитав у старовинному рукописі

з розповіді одного юродивого

йому приснилося у сні

 3 

5   

7

9

«Який гарний цей світ!» 

«Як добре на волі!» 

«Ми врятовані!»

«Ми на волі!»

оповідання

 казка        

притча      

поема

 байкою

казкою

поезією

оповіданням