Екзамен з критичного мислення

Евристика

Система 1

Помилка анекдотичного випадку

Парейдолія

: схильність бачити ілюзорні образи у випадкових , хаотичних подіях 

: це сприймання паттернів (моделей, образів, схем) в сенсорній інформації, подіях, поведінці тощо

метод єдиної причини . Система 1 працює автоматично та швидко, не вимагаючи майже ніяких зусиль та свідомого контролю 

Метод мислення , що зводить складні завданнями до простих мисленневих операцій.Їх ефективність зумовлена тим, що будучи ґрунтовним на досвіді, вони пропонують швидкий і простий розв’язок складних проблем

коли відповідь на просте питання « що я відчуваю », слугує відповіддю на складне питання « що я про це думаю»

посфактум обґрунтуванння рішень, вчинків не їх справжніми причинами. 

Схильність сприймати за істину ту інформацію , яка легше з’являється у свідомості 

схильність бачити ілюзорні образи у випадкових , хаотичних подіях 

схильність бачити втручання певного об’єкта в подіі , в т.ч. Там, де його насправді нема

схильність надавати перевагу об’єкту тільки на підставі знайомства з ним 

схильність сприймати подіі, які вже відбулись , чи факти , які встановлені , як очевидні  та передбачувані 

Заповнення деталями пробілів у пам’яті чи сприйнятті 

посфактум обґрунтуванння рішень, вчинків не їх справжніми причинами. 

описує те, яким чином багато явищ варіюються навколо центрального значення, яке є їх найбільш ймовірним результатом

Заповнення деталями пробілів у пам’яті чи сприйнятті 

суттєве перебільшення малих загроз

схильність шукати, інтерпретувати, надавати перевагу та пригадувати інформацію, яка відповідає сформованій точці зору (гіпотезі), та приділяти значно менше увагу інформації, яка відповідає альтернативним можливостям.

тенденція «оцінювати частоту або ймовірність» події на підставі того, наскільки вона «нагадує типовий випадок».

це Приклад, який не є репрезентативним ( типовим) для множини, яку він покликаний представляти 

метод єдиної причини . Система 1 працює автоматично та швидко, не вимагаючи майже ніяких зусиль та свідомого контролю 

Метод мислення , що зводить складні завданнями до простих мисленневих операцій.Їх ефективність зумовлена тим, що будучи ґрунтовним на досвіді, вони пропонують швидкий і простий розв’язок складних проблем

схильність формувати загальне враження про суб’єкта на основі однієї його риси і сприймати потім всі риси суб’єкта на основі цього загального враження.

це визнавати істинним певне твердження, на підставі бажання, щоб воно було істинним.

це те що істинне для цілого, також істинне для його частин

: ми запам’ятовуємо якусь тезу легше , аніж інформацію про те ,істинна вона чи ні

тенденція спотворення процесу мислення чи сприйняття, під впливом потреби підтримувати, або зміцнювати самооцінку.

прогнози, які надто близькі до найкращих з можливих сценаріїв і які можна виправити, переглянувши статистику подібних випадків

переходимо від одиничного або часткового знання до загального 

міркування, в якому на підставі повторюваності ознаки у деяких явищ певного класу роблять висновок про приналежність цієї ознаки кожному явищу даного класу.

помилка , яка трапляється тоді ,коли ми вважаємо, шо те шо істинне для частини ,також істинне для цілого 

стратегія коли ми вибираємо ті факти, які доводять/ спростовують певну тезу та ігноруємо інші, які суперечать тому, що ми хочемо довестися спростувати 

коли відповідь на просте питання « що я відчуваю », слугує відповіддю на складне питання « що я про це думаю»

схильність переоцінювати ймовірність позитивних подій та недооцінювати ймовірність негативних подій 

посфактум обґрунтуванння рішень, вчинків не їх справжніми причинами. 

ми запам’ятовуємо якусь тезу легше , аніж інформацію про те ,істинна вона чи ні

Наш розум значною мірою конструює реальність , яку ми сприймаємо 

схильність формувати загальне враження про суб’єкта на основі однієї його риси і сприймати потім всі риси суб’єкта на основі цього загального враження.

суттєве перебільшення малих загроз

помилка яку здійснюють, коли при безпосередньому порівнянні двох подій, вважають, що збіг двох подій можливий з більшою ймовірністю, аніж одна з них.

конгітивне упередження ,яке виникає, коли люди надають надмірної важливості одному з аспектів подіі ,шо спричиняє помилку у точному передбаченні корисності майбутнього наслідку 

схильність переоцінювати ймовірність позитивних подій та недооцінювати ймовірність негативних подій 

схильність шукати, інтерпретувати, надавати перевагу та пригадувати інформацію, яка відповідає сформованій точці зору (гіпотезі), та приділяти значно менше увагу інформації, яка відповідає альтернативним можливостям.

Схильність сприймати за істину ту інформацію , яка легше з’являється у свідомості 

схильність надавати перевагу об’єкту тільки на підставі знайомства з ним 

схильність шукати, інтерпретувати, надавати перевагу та пригадувати інформацію, яка відповідає сформованій точці зору (гіпотезі), та приділяти значно менше увагу інформації, яка відповідає альтернативним можливостям.

схильність формувати загальне враження про суб’єкта на основі однієї його риси і сприймати потім всі риси суб’єкта на основі цього загального враження.

схильність пояснювати поведінку інших людей (на відміну від власної) їх персональним рисами, внутрішніми мотивами, а не ситуативними факторами.

-застосовується до випадків, коли ми вважаємо що спостереження за малою кількістю випадків можна переносити на всю множину.

прогнози, які надто близькі до найкращих з можливих сценаріїв і які можна виправити, переглянувши статистику подібних випадків.

пов’язана з ігноруванням того факту, що ймовірність результату випадкової події не залежить від її попередніх результатів.

полягає в тому, що частоту класу чи ймовірність події ми оцінюємо по тому, наскільки легко вони пригадуються

застосовується до випадків, коли ми вважаємо що спостереження за малою кількістю випадків можна переносити на всю множину

Схильність сприймати за істину ту інформацію , яка легше з’являється у свідомості 

систематичні схильності мислення, які інколи приводять до відхилень від вимог раціональності

схильність переоцінювати ймовірність позитивних подій та недооцінювати ймовірність негативних подій 

переходимо від одиничного або часткового знання до загального 

посфактум обґрунтуванння рішень, вчинків не їх справжніми причинами. 

схильність формувати загальне враження про суб’єкта на основі однієї його риси і сприймати потім всі риси суб’єкта на основі цього загального враження.

Схильність сприймати за істину ту інформацію , яка легше з’являється у свідомості 

схильність сприймати подіі, які вже відбулись , чи факти , які встановлені , як очевидні  та передбачувані 

базова частота подій.

Наш розум значною мірою конструює реальність , яку ми сприймаємо 

множина всіх ймовірних наслідків

це те що істинне для цілого, також істинне для його частин.

ми запам’ятовуємо якусь тезу легше , аніж інформацію про те ,істинна вона чи ні

Наш розум значною мірою конструює реальність , яку ми сприймаємо 

на основі подібності двох предметів у одних ознаках, робиться висновок про схожість цих предметів у інших ознаках 

тенденція «оцінювати частоту або ймовірність» події на підставі того, наскільки вона «нагадує типовий випадок».

стратегія коли ми вибираємо ті факти, які доводять/ спростовують певну тезу та ігноруємо інші, які суперечать тому, що ми хочемо довестися спростувати 

схильність надавати перевагу об’єкту тільки на підставі знайомства з ним 

бачення закономірностей (паттернів) в масиві випадкових подій

сукупність всіх об’єктів, що підлягають дослідженню

систематичні схильності мислення, які інколи приводять до відхилень від вимог раціональності

конгітивне упередження ,яке виникає, коли люди надають надмірної важливості одному з аспектів подіі ,шо спричиняє помилку у точному передбаченні корисності майбутнього наслідку 

це те що істинне для цілого, також істинне для його частин

множина всіх ймовірних наслідків

схильність переоцінювати ймовірність позитивних подій та недооцінювати ймовірність негативних подій 

схильність сприймати подіі, які вже відбулись , чи факти , які встановлені , як очевидні  та передбачувані 

стратегія коли ми вибираємо ті факти, які доводять/ спростовують певну тезу та ігноруємо інші, які суперечать тому, що ми хочемо довестися спростувати 

схильність пояснювати поведінку інших людей (на відміну від власної) їх персональним рисами, внутрішніми мотивами, а не ситуативними факторами.

сукупність всіх об’єктів, що підлягають дослідженню.

пов’язана з ігноруванням того факту, що ймовірність результату випадкової події не залежить від її попередніх результатів

надавати перевагу простішому поясненню подій перед складнішими, доки воно пояснює цю подію не гірше ,за складне 

використання розповіді про один чи кілька життєвих випадків для підтвердження чи спростування певної тези 

це Приклад, який не є репрезентативним ( типовим) для множини, яку він покликаний представляти 

це те що істинне для цілого, також істинне для його частин.

це прийом,спосіб, процес , форма мислення , в якій з одного або кількох суджень виводять нове судження , що містить в собі нові знання 

це такий зв'язок величин, коли зміна однієї супроводжується змінами іншої.

стратегія коли ми вибираємо ті факти, які доводять/ спростовують певну тезу та ігноруємо інші, які суперечать тому, що ми хочемо довестися спростувати 

Суть цього методу полягає у виявленні серед умов дослідження явища , такої умови, яка постійно передує даному явищу 

сукупність всіх об’єктів, що підлягають дослідженню.

це визнавати істинним певне твердження, на підставі бажання, щоб воно було істинним

переходимо від знання загального до часткового або одиничного 

переходимо від одиничного або часткового знання до загального 

: на основі подібності двох предметів у одних ознаках, робиться висновок про схожість цих предметів у інших ознаках 

Схильність сприймати за істину ту інформацію , яка легше з’являється у свідомості 

складне чи малоймовірне пояснення події, коли існує простіше пояснення.

суттєве перебільшення малих загроз

сукупність всіх об’єктів, що підлягають дослідженню

пов’язана з ігноруванням того факту, що ймовірність результату випадкової події не залежить від її попередніх результатів

Метод залишків

Метод єдиної причини/подібності

Метод єдиної відмінності

Метод супутніх змін

переходимо від одиничного або часткового знання до загального 

це те що істинне для цілого, також істинне для його частин.

переходимо від знання загального до часткового або одиничного 

помилка , яка трапляється тоді ,коли ми вважаємо, шо те шо істинне для частини ,також істинне для цілого 

припущення про можливий варіант розв’язку проблем 

помилка , яка трапляється тоді ,коли ми вважаємо, шо те шо істинне для частини ,також істинне для цілого 

це помилка яка допускається тоді, коли подібностей у двох предметах , що порівнюються , недостатньо для того, Шоб припустити , що інші властивості одного предмета також присутні в іншого 

Помилка анекдотичного випадку

це помилка яка допускається тоді, коли подібностей у двох предметах , що порівнюються , недостатньо для того, Шоб припустити , що інші властивості одного предмета також присутні в іншого 

конгітивне упередження ,яке виникає, коли люди надають надмірної важливості одному з аспектів подіі ,шо спричиняє помилку у точному передбаченні корисності майбутнього наслідку 

після випадкових відхилень від середнього показника відбувається повернення до нього . Д. Канеман описує випадок , який трапився з ним, коли він викладав психологію навчання інструктором ВПС( про критику )

трапляється, коли роблять висновок про те, що певний єдиний чинник є причиною відповідного явища, хоча, насправді, мають місце кілька чинників, які тільки в сукупності стають достатньою причиною цього явища.

бачення закономірностей (паттернів) в масиві випадкових подій

це прийом,спосіб, процес , форма мислення , в якій з одного або кількох суджень виводять нове судження , що містить в собі нові знання 

застосовується до випадків, коли ми вважаємо що спостереження за малою кількістю випадків можна переносити на всю множину

коли відповідь на просте питання « що я відчуваю », слугує відповіддю на складне питання « що я про це думаю»

індукція у якій на підставі притаманності ознаки кожному предметові певної множини робиться висновок про належність цієї ознаки всім предметам цієї множини.

трапляється, коли роблять висновок про те, що певний єдиний чинник є причиною відповідного явища, хоча, насправді, мають місце кілька чинників, які тільки в сукупності стають достатньою причиною цього явища

помилка яку здійснюють, коли при безпосередньому порівнянні двох подій, вважають, що збіг двох подій можливий з більшою ймовірністю, аніж одна з них.

полягає в тому, що частоту класу чи ймовірність події ми оцінюємо по тому, наскільки легко вони пригадуються

індукція у якій на підставі притаманності ознаки кожному предметові певної множини робиться висновок про належність цієї ознаки всім предметам цієї множини.

міркування, в якому на підставі повторюваності ознаки у деяких явищ певного класу роблять висновок про приналежність цієї ознаки кожному явищу даного класу.

це сприймання паттернів (моделей, образів, схем) в сенсорній інформації, подіях, поведінці тощо

Метод мислення , що зводить складні завданнями до простих мисленневих операцій.Їх ефективність зумовлена тим, що будучи ґрунтовним на досвіді, вони пропонують швидкий і простий розв’язок складних проблем. 

це помилка яка допускається тоді, коли подібностей у двох предметах , що порівнюються , недостатньо для того, Шоб припустити , що інші властивості одного предмета також присутні в іншого 

це визнавати істинним певне твердження, на підставі бажання, щоб воно було істинним

це сприймання паттернів (моделей, образів, схем) в сенсорній інформації, подіях, поведінці тощо

це те що істинне для цілого, також істинне для його частин.

це прийом,спосіб, процес , форма мислення , в якій з одного або кількох суджень виводять нове судження , що містить в собі нові знання 

помилка , яка трапляється тоді ,коли ми вважаємо, шо те шо істинне для частини ,також істинне для цілого 

помилка яку здійснюють, коли при безпосередньому порівнянні двох подій, вважають, що збіг двох подій можливий з більшою ймовірністю, аніж одна з них.

«після цього отже з причини цього».

Схильність сприймати за істину ту інформацію , яка легше з’являється у свідомості 

схильність надавати перевагу об’єкту тільки на підставі знайомства з ним 

схильність переоцінювати ймовірність позитивних подій та недооцінювати ймовірність негативних подій 

на основі подібності двох предметів у одних ознаках, робиться висновок про схожість цих предметів у інших ознаках 

це помилка яка допускається тоді, коли подібностей у двох предметах , що порівнюються , недостатньо для того, Шоб припустити , що інші властивості одного предмета також присутні в іншого 

полягає в тому, що частоту класу чи ймовірність події ми оцінюємо по тому, наскільки легко вони пригадуються

це прийом,спосіб, процес , форма мислення , в якій з одного або кількох суджень виводять нове судження , що містить в собі нові знання 

стратегія коли ми вибираємо ті факти, які доводять/ спростовують певну тезу та ігноруємо інші, які суперечать тому, що ми хочемо довестися спростувати 

це Приклад, який не є репрезентативним ( типовим) для множини, яку він покликаний представляти 

міркування, в якому на підставі повторюваності ознаки у деяких явищ певного класу роблять висновок про приналежність цієї ознаки кожному явищу даного класу.

узагальнення , яке було здійснене тільки на основі частини предметів певної множини 

це прийом,спосіб, процес , форма мислення , в якій з одного або кількох суджень виводять нове судження , що містить в собі нові знання 

описує те, яким чином багато явищ варіюються навколо центрального значення, яке є їх найбільш ймовірним результатом

тенденція «оцінювати частоту або ймовірність» події на підставі того, наскільки вона «нагадує типовий випадок

прогнози, які надто близькі до найкращих з можливих сценаріїв і які можна виправити, переглянувши статистику подібних випадків

це Приклад, який не є репрезентативним ( типовим) для множини, яку він покликаний представляти 

коли відповідь на просте питання « що я відчуваю », слугує відповіддю на складне питання « що я про це думаю»

помилка яку здійснюють, коли при безпосередньому порівнянні двох подій, вважають, що збіг двох подій можливий з більшою ймовірністю, аніж одна з них.

використання розповіді про один чи кілька життєвих випадків для підтвердження чи спростування певної тези 

«після цього отже з причини цього».

конгітивне упередження ,яке виникає, коли люди надають надмірної важливості одному з аспектів подіі ,шо спричиняє помилку у точному передбаченні корисності майбутнього наслідку 

множина всіх ймовірних наслідків

помилка яку здійснюють, коли при безпосередньому порівнянні двох подій, вважають, що збіг двох подій можливий з більшою ймовірністю, аніж одна з них.

після випадкових відхилень від середнього показника відбувається повернення до нього . Д. Канеман описує випадок , який трапився з ним, коли він викладав психологію навчання інструктором ВПС( про критику )

складне чи малоймовірне пояснення події, коли існує простіше пояснення.

полягає в тому, що частоту класу чи ймовірність події ми оцінюємо по тому, наскільки легко вони пригадуються

стратегія коли ми вибираємо ті факти, які доводять/ спростовують певну тезу та ігноруємо інші, які суперечать тому, що ми хочемо довестися спростувати 

узагальнення , яке було здійснене тільки на основі частини предметів певної множини 

описує те, яким чином багато явищ варіюються навколо центрального значення, яке є їх найбільш ймовірним результатом

тенденція «оцінювати частоту або ймовірність» події на підставі того, наскільки вона «нагадує типовий випадок».

помилка яку здійснюють, коли при безпосередньому порівнянні двох подій, вважають, що збіг двох подій можливий з більшою ймовірністю, аніж одна з них.

міркування, в якому на підставі повторюваності ознаки у деяких явищ певного класу роблять висновок про приналежність цієї ознаки кожному явищу даного класу.

це помилка яка допускається тоді, коли подібностей у двох предметах , що порівнюються , недостатньо для того, Шоб припустити , що інші властивості одного предмета також присутні в іншого 

пов’язана з ігноруванням того факту, що ймовірність результату випадкової події не залежить від її попередніх результатів

це прийом,спосіб, процес , форма мислення , в якій з одного або кількох суджень виводять нове судження , що містить в собі нові знання 

помилка яку здійснюють, коли при безпосередньому порівнянні двох подій, вважають, що збіг двох подій можливий з більшою ймовірністю, аніж одна з них.

застосовується до випадків, коли ми вважаємо що спостереження за малою кількістю випадків можна переносити на всю множину.

схильність формувати загальне враження про суб’єкта на основі однієї його риси і сприймати потім всі риси суб’єкта на основі цього загального враження.

схильність переоцінювати ймовірність позитивних подій та недооцінювати ймовірність негативних подій 

ми запам’ятовуємо якусь тезу легше , аніж інформацію про те ,істинна вона чи ні

число що відображає певне порівняння між двома величинами

множина всіх ймовірних наслідків

сукупність всіх об’єктів, що підлягають дослідженню

використання розповіді про один чи кілька життєвих випадків для підтвердження чи спростування певної тези 

називають сукупність об’єктів, вибраних з генеральної сукупності.

суттєве перебільшення малих загроз

базова частота подій.

Схильність сприймати за істину ту інформацію , яка легше з’являється у свідомості 

сукупність всіх об’єктів, що підлягають дослідженню

це визнавати істинним певне твердження, на підставі бажання, щоб воно було істинним.

звичайна кількість чого-небудь

тенденція «оцінювати частоту або ймовірність» події на підставі того, наскільки вона «нагадує типовий випадок».

схильність переоцінювати ймовірність позитивних подій та недооцінювати ймовірність негативних подій 

коли відповідь на просте питання « що я відчуваю », слугує відповіддю на складне питання « що я про це думаю»

застосовується до випадків, коли ми вважаємо що спостереження за малою кількістю випадків можна переносити на всю множину.

число що відображає певне порівняння між двома величинами

базова частота подій

використання розповіді про один чи кілька життєвих випадків для підтвердження чи спростування певної тези 

множина всіх ймовірних наслідків

пов’язана з ігноруванням того факту, що ймовірність результату випадкової події не залежить від її попередніх результатів

описує те, яким чином багато явищ варіюються навколо центрального значення, яке є їх найбільш ймовірним результатом

помилка яку здійснюють, коли при безпосередньому порівнянні двох подій, вважають, що збіг двох подій можливий з більшою ймовірністю, аніж одна з них.

Суть цього методу полягає у виявленні серед умов дослідження явища , такої умови, яка постійно передує даному явищу 

конгітивне упередження ,яке виникає, коли люди надають надмірної важливості одному з аспектів подіі ,шо спричиняє помилку у точному передбаченні корисності майбутнього наслідку

базова частота подій

дзвоноподібної кривої Гауса

суттєве перебільшення малих загроз. 

Помилка анекдотичного випадку

Суть цього методу полягає у виявленні серед умов дослідження явища , такої умови, яка постійно передує даному явищу 

застосовується до випадків, коли ми вважаємо що спостереження за малою кількістю випадків можна переносити на всю множину.

після випадкових відхилень від середнього показника відбувається повернення до нього . Д. Канеман описує випадок , який трапився з ним, коли він викладав психологію навчання інструктором ВПС( про критику )

індукція у якій на підставі притаманності ознаки кожному предметові певної множини робиться висновок про належність цієї ознаки всім предметам цієї множини

суттєве перебільшення малих загроз. 

«після цього отже з причини цього».

звичайна кількість чого-небудь

множина всіх ймовірних наслідків

дзвоноподібної кривої Гауса.

суттєве перебільшення малих загроз. 

базова частота подій.

«після цього отже з причини цього».

помилка яку здійснюють, коли при безпосередньому порівнянні двох подій, вважають, що збіг двох подій можливий з більшою ймовірністю, аніж одна з них.

це помилка яка допускається тоді, коли подібностей у двох предметах , що порівнюються , недостатньо для того, Шоб припустити , що інші властивості одного предмета також присутні в іншого 

помилка , яка трапляється тоді ,коли ми вважаємо, шо те шо істинне для частини ,також істинне для цілого 

посфактум обґрунтуванння рішень, вчинків не їх справжніми причинами. 

базова частота подій.

число що відображає певне порівняння між двома величинами

бачення закономірностей (паттернів) в масиві випадкових подій.

суттєве перебільшення малих загроз

суттєве перебільшення малих загроз. 

«після цього отже з причини цього».

звичайна кількість чого-небудь

сукупність всіх об’єктів, що підлягають дослідженню

застосовується до випадків, коли ми вважаємо що спостереження за малою кількістю випадків можна переносити на всю множину

описує те, яким чином багато явищ варіюються навколо центрального значення, яке є їх найбільш ймовірним результатом

помилка яку здійснюють, коли при безпосередньому порівнянні двох подій, вважають, що збіг двох подій можливий з більшою ймовірністю, аніж одна з них.

Суть цього методу полягає у виявленні серед умов дослідження явища , такої умови, яка постійно передує даному явищу 

після випадкових відхилень від середнього показника відбувається повернення до нього . Д. Канеман описує випадок , який трапився з ним, коли він викладав психологію навчання інструктором ВПС( про критику )

Метод єдиної відміності . Якшо за наявності умов А настає досліджувальне явище Х, а за її відсутності явище не настає, то А є причиною появи явища Х

конгітивне упередження ,яке виникає, коли люди надають надмірної важливості одному з аспектів подіі ,шо спричиняє помилку у точному передбаченні корисності майбутнього наслідку 

-описує те, яким чином багато явищ варіюються навколо центрального значення, яке є їх найбільш ймовірним результатом

Метод єдиної відміності 

методом Мілля

Метод мислення

Метод єдиної причини

це Приклад, який не є репрезентативним ( типовим) для множини, яку він покликаний представляти 

це те що істинне для цілого, також істинне для його частин.

це визнавати істинним певне твердження, на підставі бажання, щоб воно було істинним.

це прийом,спосіб, процес , форма мислення , в якій з одного або кількох суджень виводять нове судження , що містить в собі нові знання