Емма Андієвська "Казка про яян"

рибалкою

наймитом

пастушком

сиротою

юнгою

козу

кота

коня

собаку

корову

вісім

п'ять

шість

сім

дев'ять

прекрасну дівчину

хвору бабусю

юнака

сліпого чоловіка

кволого дідуся

упав з високої скелі

випав за борт корабля, на якому служив юнгою, під час сварки

впав із свого будинку ще в молоді роки

втратив свідомість під час землетрусу

він тут народився і виріс

всі інші не мали права говорити

хлопчик неввічливо запитував мешканців

кожен яянин знає тільки своє власне "я" і тому запитань іншої людини просто не чує

нікого із жителів міста не було на вулицях

всі інші яяни були заклопотані будівництвом власних веж

як звичайні люди

самоцвітами

власним "я"

нектором

енергією сонця

скажуть чарівне слово

заплатять гроші

скажуть "ти"

чимось пожертвують

вибачаться

щирою промовою хлопця до неї

вродою пастушка

голосом пастушка

наполегливістю хлопчика

лицемірством пастушка

дзвін металу

дивний грюкіт

мішок, наповнений самоцвітами

стукіт кінських копит

погляди яян

винагороду за виконану роботу

казковий фантастичний предмет

щасливе і заможне майбутнє

фантастичні пригоди

справедливу дяку за людяність

"Подивись, як гарно у мене на рідній землі!"

"Тепер ти бачиш, який гарний цей світ!"

"Яке щастя нарешті бути вдома!"

"Скрізь добре, але вдома найкраще!"

"Як же я втомився!"