Епоха класицизму в музиці

"винятковий"

"галантний"

"вишуканий"

"зразковий"

Строга регламентація всіх параметрів художнього цілого.

Трагічний гуманізм, відображення протиріч (з одного боку – тяжіння до зовнішньої пишності, декоративності, з іншого – прагнення до розкриття внутрішнього складного світу людини та її відношення до дійсності).

Філософська основа – раціоналізм (вчення Декарта), за яким «почуття можуть давати хибні факти, лише розум – критерій істини».

Простота та точність вираження, внутрішня єдність цілого та його частин, їхнє гармонічне пропорційне співвідношення.

Серед ведучих художнх прийомів - метафора, алегорія.

Домінуюча роль гармонії разом з мелодією.

Кристалізація універсальної масштабної структурної одиниці – класичного періоду.

Поява вокальних та музично-театральних жанрів – опери, ораторії, кантати, пасіони.

Ведучий жанр – програмна інструментальна п’єса з салонними жіночими портретами, пасторальними сюжетами в основі.

Проникнення жанрово-побутового початку.

фортепіанна мініатюра

симфонія

концерт

сольна соната

поліфонічний цикл

симфонічна поема

камерний ансамбль

транскрипція, парафраз

Лейпциг

Прага

Мангейм

Берн

Бонн

Й.К. Бах

Дж. Саммартіні

Ян Стаміц

К.Ф.Е. Бах

Й. Гайдн

Я. Стаміц

Й.К. Бах

М. Клементі

А. Гретрі

Ф. Госсек

Л. Боккеріні

придворні концерти

концерти у салоні

концерти музичних спілок

домашні концерти

філармонійні концерти

симфонія "Полудень"

симфонія "Прощальна"

"Паризькі" симфонії

"Лондонські" симфонії

лірико-психологічний

народно-епічний

лірико-драматичний

народно-жанровий

героїко-драматичний

домінування мажорних тональностей

ведуча роль героїчного початку

нестабільна структура - 3,4,5,6-частинні цикли

опора на народно-жанровий тематизм

ІІІ частина - Менует

відсутність вступу до симфонії

мотивна розробка

розробка, побудована на варіаційному та поліфонічному розвитку

1756

1788

1791

1806

лірико-драматичний

лірико-психологічний

лірико-епічний

героїко-драматичний

явно виражена жанровість тематизму

перевага сонатної форми

домінуюча роль варіаційного розвитку

велика роль мотивного та поліфонічного розвитку

безконфліктна драматургія

жанрово-побутовий початок

єдність протилежностей

камерний склад оркестру

підсилення оркестрової маси, розширення діапазону звучання

безперервність розвитку

героїко-драматичний тип симфонізму

лірико-психологічний тип симфонізму

К. Глюк

М. Клементі

Й. К. Бах

Л. Бетховен

Й. Гайдн

опера-буфа

 лірична комедія 

симфонія

церковна музика

зингшпиль

серйозна опера 

«Опера порятунку»

 Опера-буфа

 Метастазіанська опера-серіа

 «Комедія у водевілях»

 Зингшпиль

Опера-семисеріа Пастичо

Текст підкорюється музиці.

Оперне лібрето має бути простим, лаконічним.

В основі сюжету - сучасні літературні твори.

Мелодія вокальних партій повинна бути виразною, наспівною, наближеною до побутового мелосу. 

Прагнення створити наскрізні музично-драматичні сцени замість окремих завершених номерів.

Хор та балет - не обов'язкові учасники дії.

Увертюра повинна образно та інтонаційно бути пов’язана з наступною дією.

опера buffa

казково-фантастична опера

опера seria

німецький зингшпиль

опера "порятунку"

лялькова опера

«Ідоменей»

«Викрадення з сералю»

«Дон-Жуан»

«Милосердя Тіта»

«Чарівна флейта»

«Весілля Фігаро»

«Так чинять всі жінки»

поезія повинна бути слухняною дочкою музики

оновлення жанру опери шляхом поєднання елементів різних жанрів

Дійові особи – живі реальні люди з індивідуальними характеристиками

музика повинна бути слухняною дочкою поезії

оркестр відіграє роль гармонічної підтримки

найбільш напружені сцени опери - сольні номери - арії

вузлові сцени опери - ансамблі наскрізного розвитку

образи світла, добра

образи природних явищ

образи звичайних людей, їхніх почуттів

образи темряви, зла

образи підземного світу

буффа

серіа

пародії

порятунку

фарсу

лірико-психологічної драми