Ерін Гантер. Серія "Коти-вояки". Книжка "На волю!"

Чорно-білий кіт, бурштинові очі.

Минуло шість повень.

Не дивно, що він виглядав таким м’якотілим і тлустим, що пахнув так незвично.

Гарненька плямиста кицька. Маленьким рожевим носиком вона перевернула новака на інший бік, щоб добре оглянути рану, і, кинувши на неї короткий погляд, нявкнула:

— Все добре, Злотоквітко, ці рани несмертельні. 

Вогнелап сидів струнко, йому хотілося вразити цього видатного вояка Клану.

ВІН зміряв його замисленим поглядом. Вогнелап гордо випнув груди, коли ВІН повернувся і побрів геть:

— Як гадаєш, я йому сподобався?

— Не думаю, що хоч хтось із новаків йому подобається, — прошепотів Сіролап. 

Блідо-сіра королева, яка лежала побіля нього, похитала головою. Вогнелап помітив, що одне її око було невидюще і вкрите паволокою. 

— Ти все ще не куштував мишу?

— Ні.

Він раптом відчув піднесення від теплих запахів, що здіймалися від цього шматка свіжини. Усе його тіло аж пересмикнуло від думки про те, щоб зараз уперше розділити з кимось трапезу вже у статусі члена Клану

— Він загинув із честю, переможений Дубосердом. Я не міг його врятувати, але спромігся відправити до праотців Дубосерда, поки той святкував свою перемогу, — голос Тигрокігтя був могутній і глибокий. — Смерть ЙОГО не була марною, бо я не думаю, що ми знову побачимо мисливців Річкового Клану на наших землях

— Як думаєш, звідки у цього старого взялось його ім’я? Він і на дерево вилізти не може, тому що борсук відчикрижив йому хвоста!

— А чому так?

— Боїться впасти. Коту потрібен хвіст, якщо він хоче приземлитися на лапи. Хвіст допомагає перекидатися в повітрі

 Вогнелап намагався вхопити супротивницю, але її скуйовджене хутро застрягало між пазурами і не давало добутися до шкіри.

Тоді вона піднялася на задні лапи. Наїжачивши свого брудного хвоста, вона почала здаватися ще більшою.

Її ушкоджена лапа нарешті не витримала, і кішка бухнулася на землю. Вона спробувала підвестись — і знову впала. Коли вона засичала, її очі вже вкривалися паволокою:

— Якби я не була така голодна і втомлена, я б тебе порвала, як ту мишу, — морда кішки скривилася від тамованого болю. — Тож прикінчи мене. Я тобі не заважатиму.

Якого кота не було в тексті?