Ернест Хемінгуей (Гемінґвей). «Старий і море». Уважний читач

 То був старий рибалка, що промишляв на Гольфстримі сам-один у своєму човні. Ось уже СКІЛЬКИ? дні він виходив у море й не піймав жодної рибини.

Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір ЧОГО? і блищали весело й непереможно.

  — А скільки мені було, коли ти вперше узяв мене в море?

— СКІЛЬКИ? років, і тебе трохи не вбило, коли я втягнув до човна ще не охлялу рибину і вона замалим не рознесла все на друзки. 

Заснув він скоро, і вві сні йому ввижалася ЩО? його юнацьких літ: довгі береги, золотаві й білі — такі білі, що аж очам боляче,— високі миси і величезні темні гори.

Він завжди подумки називав море la mar, як кажуть по-іспанському ті, хто його любить. І хоч іноді згадують його лихим словом, проте завжди говорять про нього, як про КОГО?

— Шкода, що нема зі мною КОГО? Допоміг би мені й усе оце побачив.

 — Скільки тобі років? — запитав старий. — Це твоя перша мандрівка?

Коли він озвався, ХТО? подивилася на нього.

Ти вбиваєш мене, рибо, — подумав старий. — Одначе ти маєш на це право. Ніколи ще я не бачив такої величної, прекрасної, спокійної та благородної істоти, як ти, моя ХТО? 

Старий упустив додолу снасть, наступив на неї ногою, заніс ЩО? так високо, як міг, і скільки було сили, яка ще лишилася в ньому, й тієї, яку він прикликав на допомогу в цю мить, угородив його в бік рибини…

Тим часом човен і далі трусився — то перша акула люто шматувала рибину, — і старий попустив шкот, щоб нахилити човен на бік і дістатись до акули. А коли нарешті побачив її, то перегнувся через борт і вдарив ЧИМ?

Йому було жаль їх усіх, навіть і гігантських шкірястих КОГО?, завдовжки з човен і вагою мало не з тонну.

Побачив і білу смугу обгризеного хребта, і темне громаддя ЧОГО? з випнутим уперед мечем, і весь голий кістяк.