Ернест Хемінгвей "Старий і море"

Заснув він скоро, і вві сні йому ввижалася ЩО? його юнацьких літ: довгі береги, золотаві й білі — такі білі, що аж очам боляче,— високі миси і величезні темні гори.

Він завжди подумки називав море la mar, як кажуть по-іспанському ті, хто його любить. І хоч іноді згадують його лихим словом, проте завжди говорять про нього, як про КОГО?

— Шкода, що нема зі мною КОГО? Допоміг би мені й усе оце побачив.

 — Скільки тобі років? — запитав старий. — Це твоя перша мандрівка?

Коли він озвався, ХТО? подивилася на нього.

Ти вбиваєш мене, рибо, — подумав старий. — Одначе ти маєш на це право. Ніколи ще я не бачив такої величної, прекрасної, спокійної та благородної істоти, як ти, моя ХТО? 

Старий упустив додолу снасть, наступив на неї ногою, заніс ЩО? так високо, як міг, і скільки було сили, яка ще лишилася в ньому, й тієї, яку він прикликав на допомогу в цю мить, угородив його в бік рибини…

Тим часом човен і далі трусився — то перша акула люто шматувала рибину, — і старий попустив шкот, щоб нахилити човен на бік і дістатись до акули. А коли нарешті побачив її, то перегнувся через борт і вдарив ЧИМ?

Йому було жаль їх усіх, навіть і гігантських шкірястих КОГО?, завдовжки з човен і вагою мало не з тонну.

Побачив і білу смугу обгризеного хребта, і темне громаддя ЧОГО? з випнутим уперед мечем, і весь голий кістяк.

Історія Сантьяго побудована як