Ернест Сетон-Томпсон «Лобо» (2-3 розділи)

ватажок іншої зграї вовків

подруга Лобо

вовчиця-одиначка

Обійшов принаду якомога далі.

Зібрав шматки принади в купу і обгидив.

Загріб принаду землею.

щоб посміятися з мисливців

щоб інші вовки не отруїлися нею

щоб з'істи пізніше, коли отрута вивітриться

не боялася людей і продовжувала ласувати м’ясом телиці

«голова телиці міцно застрягла рогами між камінням»

чекала допомоги від Лобо

раділи, що завдали зграї Лобо першого смертельного удару

відчували «гостре почуття жалю до нього»

зовсім не звертали на це уваги

обходив їх стороною, попереджуючи про небезпеку свою зграю

перестрибував через них і біг далі

розгрібав капкани, сиплячи на них грудки й землю, щоб вони заклацнулися

отруєного м'яса телиці

вовчої ями

сталевих лещат капкану

захотів його звільнити;

захотів завдати йому такої смерті, як Бланці;

захотів доставити його живцем до ранчо.

«лежав нерухомо»

почав скликати свою зграю

накинувся на їжу

Тому що був дуже гордим

Не бачив сенсу життя без Бланки

Тому що вовки не прийшли на допомогу, коли він кликав їх перший раз

відтягли до «повітку», де лежала його Бланка»

відтягли на смітник

відтягли у прерії

Він втратив чуття, втратив друзів і був поранений

Він втратив силу, свободу і подругу

Лобо отримав потрійне поранення