філософія

Платон вважав першоосновою світу

Арістотель вважав, що першооснова світу

Те, що індивід за своєю природою позасуспільний, самодостатній і може обійтися мінімальним, вважали

Те, що джерело усього видимого світу ─ це ідея Блага, що є Єдиним, з якої шляхом еманації (випромінювання) народжуються всі інші речі, вважав

Особливий тип філософування, який сформувався у період Античності, насамперед, у філософії Платона, і виносить на передній план раціональне пізнання, називається

Захисники християнського світогляду, які у своїх працях сперечалися з язичницькими філософами, називаються

Переважно моральним настановам свої праці присвячували

 Завдяки «Отцям церкви» філософія наступних століть отримала в готовому вигляді такі тези:

 Те, що користуючись думками, тобто ідеями, Бог творить матеріальні речі, вважали:

Під час першого періоду схоластики в придворних школах вивчаються так звані “7 вільних мистецтв”:

Суть проблеми “універсалій” (загальних понять), полягала у

Засновником німецької спекулятивної містики вважається

Те, що єдиний предмет, в якому сутність і акт буття співпадають, є Бог, вважав

Філософія доби Відродження припадає на період:

Те, що не споглядання, а політична і моральна активність є благом для людини, вважав:

Душа невіддільна від тіла і помирає разом із ним на думку представників напрямку:

Те, що схоластика тільки відвертає від Бога, шлях до Бога простий: відверта віра, милосердя і надія, вважали представники напрямку:

Філософія має починатися з універсального сумніву на думку

Субстанція тільки одна – Бог, він є причина самого себе; мислення і протяжність не є двома окремими субстанціями, а просто “атрибутами” (властивостями) Бога на думку:

Вся дійсність складається з безлічі субстанцій, “монад”, на думку:

Вся дійсність складається з безлічі субстанцій, “монад”, на думку:

Традицію емпіризму започаткував:

Коли людина народжується, її душа є “tabula rasa” – чиста дошка, і тільки згодом в процесі життя зовнішній досвід починає щось на ній “писати”, ─ вважав:

Славнозвісний принцип його філософії «Esse est percipi» («існувати, означає бути таким, що сприймається») на довгі роки стане символом суб’єктивізму, філософії, яка вважає всі відчуття продуктом нашої свідомості і не визнає світу поза свідомістю

Враження не керовані жодним законом, вони є ірраціональні і спонтанні на думку:

У книзі «Еміль, або про виховання» просвітницьку модель формування людини на основі її «природного стану» викладає:

На думку цього філософа, світ природи, створений Богом, може бути пізнаний тільки самим Богом, а людина може пізнати тільки те, що створила сама, світ «громадянськості», тобто людської історії

Ім’я якого мислителя пов’язують з «коперніанською революцією» в філософії ?

Вважав, що наукове пізнання, яке здійснюється розумом, є обмежене, і ратував за чуттєве («безпосереднє») пізнання, яке здійснюється серцем, такий вчений:

Першими, хто виступив проти ілюзій раціоналізму, емпіризму та просвітництва, безжально розвінчуючи сліпу віру в науку, раціональне пізнання та всесильність людського розуму, були:

Вся дійсність – це безкінечний активний раціональний Дух, що саморозивається і пізнає сам себе, на думку такого мислителя:

Діалектика включає в себе: шлях пізнання від суб’єкта до об’єкта – це «філософія Духу» та зворотній рух від природи до свідомості – від об’єктивного до суб’єктивного – це «філософія природи» на думку такого філософа:

Засновник некласичного філософування ─ це:

Дійсність ─ це ірраціональна воля, «воля до влади», тобто прагнення людини до панування над іншими людьми, ─ такі ідеї належать:

Філософський напрям, який на противагу абстрактній і спекулятивній Геґелівській філософії, намагається наблизити філософію до людського життя, визнаючи цінність тільки знання, яке є незалежне від людини, об’єктивне і яке можна перевірити науковими методами,─ називається:

Чи не єдиною реальністю життя і пізнання мова стає для представників такого філософського напрямку

Ідеальне (поле людської свідомості) народжується із матерії в ході діалектичного розвитку природи, - такі погляди притаманні для такого філософського напрямку:

Філософський напрям, що обґрунтовує непересічне і визначальне значення для людини, суспільства і культури «несвідомого», ─ це:

Філософський напрям, який займається переважно проблемами свідомості, відповідно до якого, побачивши якийсь предмет, свідомість осягає його «сутність», називається

Мистецтво тлумачення тексту є предметом такого філософського напрямку