Г.К.Андерсен "Снігова королева" (І - ІІІ р.)

У великому місті жило двоє маленьких дітей. Вони не були братом і сестрою, та любили одне одного, як брат і сестра, їхні батьки жили в мансардах двох суміжних будинків. 

Батьки часто дозволяли хлопчикові й дівчинці ходити в гості одне до одного по даху і сидіти на маленькій лавочці під виноградом. Там вони так чудово гралися!

Ай! — раптом скрикнула Герда — Мене щось кольнуло в серце, і щось упало в око!

Дзеркало чорта мало незвичайну властивість — все хороше і прекрасне зменшувалося в ньому до неможливого, а все негідне і погане виступало чіткіше і здавалося ще гіршим.

Скалки дзеркала наробили більше нещастя, ніж само дзеркало. Вони потрапляли в око людині, там і залишалися. Людина з такою скалкою в очах бачила все навиворіт або тільки хороше, бо кожна скалочка мала ту саму силу, як і ціле дзеркало. 

У розпалі розваг на майдані з’явилися великі сани, пофарбовані в сріблястий колір. У них сиділа людина в хутряній сріблястій шапці, закутана в сріблясту хутряну шубу. Це була Снігова Королева

Снігова Королева посадила Герду до себе в сани і загорнула своєю шубою. Дівчинка ніби опустилася в сніговий замет.

Після двох поцілунків Кай забув про все на світі

Герда не вірила у смерть Кая

Герда скинула свої рожеві черевички, найдорожчу річ, яка в неї була, і кинула їх у річку. Але черевички впали якраз коло берега, і хвилі відразу винесли їх на землю.

Бабуся, яка знала чари, пригостила Герду смачними яблуками

Лілії допомогли пригадати Герді все те, про що вона забула