Головні та другорядні члени речення.

Весело щебетали в гайках пташки.

Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так ясно іскриться?

Скресання криги — завжди свято для дітвори.

Я вірю в краще майбутнє рідного народу!

Собор збудували дуже давно, ще за козаччини.

Густа тінь у воротах повітки здавалась чорною.

День був ясний, теплий, весняний.

У полі холод ночі став ще відчутнішим.

Життя здавалося тоді вічно щасливим.

В тіло почало входити М'яке тепло і напівсон.

Україні, її люду хочу я служити.

Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна.

Бути людиною — дертись по вертикальній стіні.

Непомітно для батьків син став дорослим.

Закінчено жнива, останній сніп накошено пшениці.

Я щиру правду говорю.

Дід любив спати під дубом.

Земля не може жити без сонця.

Довго я не хотіла коритись весні.

Плеск Дніпра був ніжним і невиразним.

На лузі зібралося чимало чорногузів.

Великі краплі дощем падали з листя.

Ясне сонце почало підніматись десь далеко з-за лісу.

Місяць — козацьке сонце.

Кожен з вас порагне бути успішною людиною

Я не роблю з батьками уроки

За півгодини табір розгорнувся по шляху.

Гарячий промінь по підлозі котився м'ячиком

Блукає тьма лісами і полями

В глибокій воді велика риба.

Од переляку на його лобі виступив холодний піт.

Бурлаки завернули в яр на відпочинок.

Палаюче сонце висить над степом.

3 дев'ятої ранку до шостої вечора вони старанно переконують одне одного, що не божевільні.

Кулі прошивали повітря щоразу густіше.

На чужій ниві все ліпша пшениця.

Коли старанно косять, то сіна взимку не просять.

Сій овес у грязь, то будеш князь

Капуста ще на грядці, а ти вже на голубці зуби гостриш.

У всякім подвір'ї є своє повір'я.

У ворожки лікуватись — без здоров'я остатись.

У тихому болоті чорти плодяться.

Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.

На словах милості просить, а за халявою ніж носить

Хитрощами не довго проживеш

Василева мати йшла на станцію по воду.

Попід ворітьми гралися діти.

Дніпро розливається не щовесни.

Після бійки кулаками не махають.

Моя хата скраю, я нічого не знаю.

Бурлаки завернули в яр на відпочинок.

Ми у грозах радісно зростали, щоб у дні ці сонячні прийти.

Між зелено-синіми тополями висвічує водами на сонці мирний і лагідний Серет.

До вечора вони не розмовляли між собою.

Подекуди виднілися сірі латки талого снігу

Капуста-то гарна, та качан гнилий.

Дерево криве, а плоди солодкі.

Моя хата небом укрита, землею підбита, вітром загороджена.

3 вола дві шкури не деруть.

Достигле яблуко саме з дерева падає.

Над морем мріяли білі вітрила.

Праця чорна — хліб білий.

Робота дурних любить.

Хто не працює в будні, тому і вихідного нема.

Дарма, що малий, а й старого навчить.

Хоч буйна трава, та не для мого вола.

Своя солома ліпша, як чужа перина.

Жито гарне, та день малий.

Гостре словечко коле сердечко.

Не хвали кашу, коли просо не посіяне.

Не кожен осел має великі вуха.

І вовк своїх вовченят любить.

Настає час розставатись.

В променях згасаючого сонця золотилась гречка.

Біло-оранжеві метелики сиділи на очеретяній стеблині.

Десь у темних кущах безжурно кувала зозуля.

У весняному повітрі заіув вечірній дзвін.

Веселий гість — дому радість.

Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець.

Ця земля не знала жодного мосту з каменю.

Ой не сам запорожець іде: дев'ятеро коней веде.

Для доброго друга випряжу коня з плуга.

Під поромом вирувала чорна вода.

Іноді глибоку тишу порушує стукіт дятла

Сірі води густо спливали з сірого неба на посірілу землю.

Небо як склепіння матове.

Місто маленьке, обивательське.

Бук, як відомо, міцне дерево.

Чиста вода як сльоза.

Вірний приятель то найбільший скарб.

Трохи вище, на схилі, починався вже ліс, де у тіняві з-під крайніх

кущів виглядала трава копитняк.

Не сон трава на могилі вночі процвітає, то дівчина заручена калину саджає.

Підіймає Волинь Світязь озера келих.

Немов вуж велетень, плазує серед степу шлях.

З криком сів на груди ворон, чорний ворон птах.

предмет, який стверджує або заперечує щось у реченні і відповідає

предмет, який відповідає на непрямі відмінки.

предмет, про який щось стверджується або

заперечується в реченні.

предмет, який водночас, будучи виражений іменником, дає йому ще одну назву:

прямі та непрямі

узгоджені та неузгоджені

відокремлені та невідокремлені

прямі та непрямі, узгоджені та неузгоджені, відокремлені та невідокремлені

відокремлені та невідокремлені, узгоджені та неузгоджені

додаток, виражений іменником

означення, виражене іменником

обставина, виражена іменником

граматична основа, виражена іменником

дієприслівниковий зворот, виражений іменником

Наступив час розповісти тобі про все.

На виробничу практику відведено дві неділі.

Вони здержали своє слово.

Як ви відноситесь до нашого задуму?

Термін карантину подовжено на три дні.

Треба його судові віддати, а не знущатися з чоловіка.

Він завжди дуже піклувався про дітей.

Навколо нього літало безліч бджіл.

Через кілька хвилин дощ ущух.

За велосипедистом, що мчав по дорозі, здіймалася курява