Григір Тютюнник "Климко"

роман

повість

оповідання

сонет

Від першої особи

Від третьої особи

По сіль. Бо під час війни сіль можна було обміняти на будь-які продукти.

Щоб врятуватися від війни, бо Соледар ще не був окупований.

Щоб купити сіль за гроші,які йому дав дід Бочонок. Бо в їх селі вже зовсім не було солі.

Щоб продати сукню Наталії Миколаївни

кинув каменем у нього

плюнув йому в обличчя

промовчав, нічого не робив

зробив ввічливе зауваження

тітка Марина подарувала йому взуття свого чоловіка,який був на фронті

придбав на ринку капці за гроші, які йому дав дід Бочонок

йому подарував взуття швець на ринку в Соледарі

вкрав на ринку чоботи

почав кричати, що це його сестра, що вона йому за батьків

прикрив її собою, щоб її не помітили

жбурнув камінь в голову одного з поліцаїв

її врятував швець, а Климко тут ні до чого

бо йому подобалося жити у ваговій

бо не хотів об'їдати тітку Марину, адже в ті часи їжі було обмаль

бо йому було страшно, що його там вб'ють німці

бо на нього чекали вчителька та Зульфат

він дуже захворів і був без свідомості, у нього була лихоманка

він був дуже виснажений довгою дорогою і у нього боліли ноги

він був поранений німцями

бо у неї було тепло і вдосталь їжі, хотів відпочити

спочатку на поїзді, потім пішки

на поїзді

пішки

його підвезли на конях

діжурка

вагова

сіль

вугілля

зображення трагічного життя дитини

засудження війни, жорстокості

відтворення побуту людей під час Другої світової війни

заклик до єднання проти ворога

від голоду

від хвороби

потрапив під поїзд

від фашистської кулі