І.Франко "Захар Беркут"

1241 р.

у сиву давнину

1241 р. до н. е.

Х ст.

краса природи;

життя села;

трагічне кохання;

стосунки матері та дочки.

розв′язка;

розвиток дії;      

кульмінація;

епілог   

розлука з рідною хатою

туга за коханим

сварка з відьмою

сварка з матір'ю

зажурений хлопчик і весела дівчинка;

сонце та місяць;

господнє небо та село – і почорніле село й помарніле небо;

день і ніч.

туга за минулим, почуття втраченого раю;

жаль, що в ліричного героя немає хати;

захоплення красою та добротою дівчини;

радість від того, що ягнятам весело.

«Життя в неволі нічого не варте – краще смерть!»;

«Тухольці кого раз у руки зловлять, того вже не люблять пустити»;

«Сила солому зломить»;

«Чоловік у небезпеці дуже смирний, дбає про себе, а не про смерть іншого»

Буг; 

Тухля;

Сторож;                   

камінь був безіменний.

«Радше дати порубати себе на кусні, аніж опинитися в неволі»;

«Беркути додержують слова навіть ворогові і зрадникові»;

«Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим»;

«Життя – дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш»

епіграф;                     

розвиток дії;

експозиція;                  

пролог

Тугару Вовку;                

Максимові;

Захару Беркуту;              

Бурунді

до широкого степу;

до самого Бога;   

на милу Вкраїну;

до Дніпрових круч.