Іменник. Відмінювання

жіночого роду з нульовим закінченням та словом мати.

чоловічого, жіночого, спільного родів із закінченням –а, -я.     

чоловічого та середнього родів із закінченням нульовим, -о-, -е-, -я-.                                   

чоловічого, жіночого спільного родів із закінченням -а, -я.

чоловічого та середнього родів із закінченням -о,-е, -а, -я.

середнього роду з закінченням -а, -я, у яких при змінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -ен-.

Називає дії предмета, відповідає на питання що робити?, що зробити?

Є назвою істоти або неістоти; загальною або власною назвою; у реченні може бути підметом або другорядним членом.

Називає ознаки предмета, відповідає на питання який?,яка?

Побачив друга,подарував сестрі, засніжена дорога;

у зеленому лісі, на дідусевій пасіці, відпочивав на морі;.

без милої усмішки, для мого друга, над засніженим полем.

Визначення роду іменників;

зміна основного значення;

зміна закінчень іменників.

називний відмінок однини;

родовий відмінок множини;

знахідний відмінок однини.

родового відмінка;

орудного відмінка;

місцевого відмінка.

Малина, калина, груша;

ручка, крига, бідолаха;

пейзаж. станція чуйність.

ніччю, подорожжю, неповторністю;

любов'ю, памороззю, величчу;

глазур'ю, педаллю, синню;

любов'ю, нічью, матір'ю

величчю, майстерністю, кіновар'ю

верфью, гідністтю, ніччю

Іменники першої та другої відмін за характером закінчень поділяються на групи: тверду, м’яку і мішану.

Іменники першої та третьої відмін за характером закінчень поділяються на групи: тверду, м’яку і мішану.

Іменники другої та четвертої відмін за характером закінчень поділяються на групи: тверду, м’яку і мішану.

Іменники спільного роду, незмінювані іменники.

Незмінювані іменники, збірні іменники.

Незмінювані іменники; іменники, що вживаються тільки у формі множини.