Іван Франко «Захар Беркут».Розділ VІ

В долині Кавказьких гір розташоване село Тухля. 

Тугар Вовк, який прагнув заволодіти Тухольщиною, пристає до монголів з обіцянкою провести їх через гори. 

Захарові Беркуту приснилося, що через два дні загине його син. 

Старий Захар вважає, що головна мета тухольців - взяти в полон Тугара Вовка. 

Слово «хлоп», вжите автором у творі, означає плескіт води.

Про Мирославу сказано так: «На ній був овечий монгольський кожух, обернений пелехами наверх, а на голові гарний бобровий ковпак».

Мирослава дивилася на старого Беркута із жалістю. 

Максим порадив тухольцям впустити монголів у котловину і там їх знищити. 

У фразі «Засумувалась і … липа…за селом» вжито гіперболу. 

У темному гирлі вивозу на монголів чекали гради каміння.

Про Максима сказано: «Свіжо промите лице було бліде-бліде, аж зелене, губи потріскались із спраги, очі були червоні від диму і тусклі». 

Щоб трафити до серця старого Беркута і тухольців, Максим порадив Тугарові Вовкові видати Мирославу заміж за нього.