Контрольна робота № 1 Повторення, узагальнення й поглиблення вивченого.

щира усмішка, над степом

сміливий вчинок, зателефонувати друзям

біле і чорне, йти повільно

дощ скінчився, червона спідниця

Вода й камінь довбає.

Від теплого слова й лід розмерзається.

Одна бджола меду не наносить.

Дружні сороки й орла заклюють.

Лаштуються відлітати щоосені у вирій ластівки.

Зацвітала рожа біля вікна, запашна та гожа, пишна та рясна!

Зозуля лічить кількість літ, і солов’їні трелі ллються.

На полі косарі ледве допрацювали до заходу сонця.

Лети пташко із захід сонця защебечи у віконце.

Спи моя дитино золота.

Хмари густими отарами насуваються з-за обрію.

Ой повій вітроньку по крутій горі.

Плавай плавай лебедоньку по синьому морі!

Кажуть осінь цього року буде суха.

Небо здається зараз розколиться навпіл від грому.

Справді сонце встало й оглядало світ палаючим оком.

Зайшло сонце за обрій, покинуло землю.

Недавно листя тріпотіло над головою, а тепер голосно шелестить.

Низько над землею снували кажани, а десь угорі гудів пізній жук-рогач.

Зодягла весна землю травами і квітучими злаками, приємними людському зорові.

«Нічого цікавого», – скептично зітхнула дівчинка й раптом побачила, що повз її вікно пролетіло й тут-таки зникло Чудовисько.

Соня кинулася до вікна й вигукнула: «Бабусю! Бабусю! Там Чудовисько». 

«Я ж знаю, що чудовиськ не буває. Мабуть, мені просто здалося». – заспокоювала себе дівчинка.

«Оце-то досиділась зачинена, що мені чудовиська за вікном ввижаються», – про себе міркувала дівчинка.

Над полями бринить і ласкавиться проти благодатного сонця молода зеленина.

У горах постійно бриніли струмки та гриміли водоспади.

Стомлені коні важко брьохалися в сніговій круговерті, з натугою здиралися на круті горби.

Чумак іде, подивиться та й голову схилить.

Натягай вітрила, поки вітер віє.

І великий дуб від малої сокири падає.

На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.

Яка орда нам гідність притоптала?

Птахи об’їдають підмерзлі ягоди калини й терну та весело щебечуть.

Вітер ламає найбільше дерево.

Дніпро – головна водна артерія України.

Кожний дубок хвалить свій чубок.

це чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання.

це точно відтворене висловлювання певної особи, передане від її імені.

це розмова двох осіб.

це дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки

На узсліссі ще ростуть лисички сироїжки печериці грузді.

Першими з теплих країв прилітають птахи дикі качки зозулі іволки.

Першими у вирій відлітають солов'ї та ластівки.

У теплі краї відлітають дрозди перепілки качки.

синтаксис

пунктуація

фонетика

лексикологія

стосуються одного і того самого слова в реченні

виступають одним і тим самим членом

 відповідають на одне і те саме питання

залежні одне від одного

Бабусю, хлопче, Марія, дядьку

Миколо, земле, подруго, друже

Зоре, Надіє, сину, хлопець

Тату, хлопче, сину, сестра