Контрольна робота №1. Вступ. Повторення та узагальнення вивченого

мовний засіб, закріплений практикою і рекомендований до вживання як обов'язковий.

правило, яким мовці користуються в усному та писемному мовленні.

удосконалена, відшліфована форма загальнонародної мови.

сукупність слів, граматичних форм, особливостей вимови й наголошування.

У ліс здається сьогодні завітала осінь.

Осінній день здається дуже прозорим

Чомусь явір здається сумним?

 Мені здається що осінь до мене приходить уві сні.

Вишнева гілочко, чому так рано ти почервоніла?

Не плач, берізонько, ще прийде день чудовий.

Квіточки осінні, ви такі привабливі та чарівні.

Збери, дощик, усі свої малесенькі краплинки. 

Адже, навіть, неначе, все-таки.

Звісно, безперечно, зрозуміло, мабуть.

Кажуть, на щастя, по-моєму, без сумніву.

Отже, безперечно, по-перше, щоправда.

усі другорядні члени речення (додаток, означення, обставина), крім головних

члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого слова

члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого члена речення

слова, що називають того, до кого звертаються

Червоногарячі кетяги калини ваблять до себе: і дітей, і дорослих.

 Урочиста хода осені відчувається: у місті, в полі, на селі.

Біля лісового озера зупинився лось, і обережно ступив до води.

Усе навкруги стоїть у позолоті: і дуб, і осика, і в’яз.

Мама попросила сина, щоб ішов до хати, а вона піде у поле й буде жито жати.

Як хліб у хаті на столі, радіють діти і старі - так лагідно й тихо сказала бабуся.

У народі говорили, що хліб – всьому голова.

Колосочки шелестіли - вони сонечку зраділи.

«Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся»,- часто говорив мені дідусь.

«Брехун сам собі ворог,- казав старий чумак».

 «А що таке щастя?», - спитав я у матері.

«Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» - промовила мати. 

Ще ходить осінь по опалім листі, обтрушуючи золото ясне.

Відшелестіли лебеді і трави, остання гілка глоду обліта.

Вже ллється злива листя золотого, і в синю далеч лебеді летять.

Мабуть, осінь іде зі свого золотого весілля, а сніжок молодий простелив їй пухкі килими..

Мабуть осінь принесе із собою і радість хліборобу.

Сонечко яскраве гріє весело та привітно.

Сяє сонце пливуть хмаринки щебечуть птахи.

Зігрій сонечку тепле нашу землю.

Пронеслася над осінньою галявиною ціла зграйка птахів сороки ворони граки.

Дерева кущі птахи усе завмерло навколо.

Усе нвколо завмерло дерева кущі птахи

На галявині у лісі у полі чується весняний гомін птахів.

5

6

7

8