Вступ. Повторення та узагальнення вивченого у 6-му класі.

Євгене, матусе, школяре

Ксенію, мамо, тату

стороже, Юрію, шевче

Насте,

Миколе, сину

більш вдаліший, самий приємний, найпредобріший

більш глибокий, якнайшвидший, найменш стійкий

більш малий, поганіший, найменш досконаліший

більш гірший, самий прекрасний, менш лисий

три лимона, двоє парт

чотири автобуса, півтора літра

два випускники, троє курчат

півтора відра, семеро дочок

 двадцять п'ять хвилин на десяту

 без п'яти хвилин пів десятої години

двадцять п'ять хвилин десятої

дев'ять годин двадцять п'ять хвилин

ні/хто, казна/що, з будь/чим

де/з/чого, ні/чийого, аби/хто

аби/чий, казна/з/ким, чий/сь

чий/небудь, бозна/чому, казна/що

сорока чотирьма

восьмидесяти двох

стам п’ятьом

сімдесятьома сімома

подорож, паморозь, мати, якість

загибель, зустріч, доповідь, осінь

розкіш, одіж, відповідь, любов

височінь, Січ, мудрість, річ

ні/хто, ні/з/ким, ні/на/що, ні/в/кого

ні/до/чого, ні/в/чому, ні/який, ні/з/чим

ні/за/що, ні/ким, ні/який, ні/в/кого

ні/ким, ні/що, ні/скільки, ні/котрий

(гірсько)лижний, (українсько)німецький, (вічно)зелений

(темно)червоний, (науково)дослідний, (хіміко)біологічний

(хлібо) булочний, (військово) морський, (жовто)гарячий

(червоно)гарячий, (ніжно)голубе, (народно)пісенний

 Рідна мамо моя як багато дала ти мені в житті.

Дивовижний незбагненний світ відкривався перед молодими.

Катерина Пилипівна так звали нашу бабусю знала багато народних пісень.

Батько либонь ще вчора розпочав малювати портрет дідуся.

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Рушив пароплав покірний волі капітана.

 Напевно цю руїну зробила буря.

Його репліки і пропозиції були якраз до речі.

Усе, чим я щасливий і багатий, я мушу рідним словом оспівати.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

На берегах Дніпра крутих стоїть у сяйві днів нових наш рідний Київ.

«Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!»