контрольна робота читання

прочитай текст і натисніть так

аленькій Яринці треба сьогодні рано вставати, щоб до школи йти, а не хочеться, ой як не хочеться! Ввечері питає Яринка у дідуся:

- Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, дідусю, лягати спати так, щоб хотілося вставати i йти до школи.

- Це подушка в тебе ледача, - відповів дідусь.

прочитай текст і вибири слова які є

стуйте, дорогі гості!

Морозний вітер січе в обличчя. Намело цілі кучугури  снігу — січневого снігу. Важкувато стало жити на світі пташкам, що зимують у нас. Але вони не дуже журяться. Ось, весело цвірінькаючи, хвилясто пролетіла зграйка жвавих красенів-щигликів, чижів і коноплянок. Помчали  щодуху  десь на лопухах, вільхах чи берізках поснідати  смачним насіннячком.

А яке гарне деревце горобини! Ніби його прикрасили, як новорічну ялинку. Чудові, спокійні червоногруді снігурі обсипали його і ягідками ласують. До чого ж красиві пташки! Їх називають північними папугами.

Це наші зимові гості. Вони прилетіли з далекої півночі, щоб тут перебути зиму. Бо там вона сувора, люта. Прилітають до нас гостювати і червоногруді, в червоненьких шапочках чечітки та коричнево-золотисті юрки.

А ми в саду поставили їдальні для пташок і підгодовуємо їх. Прилітайте, дорогі гості, поласувати коноплею, просом, льняним та гарбузяним  насінням, ягодами горобини і калини! (137 слів)

                                                                               О. Копиленко

Антон і Харитон

вибери тіслова які правильні

яке реченя правильне

процитай тест і натисни так

Жили на світі Антон і Харитон. 

-   Давай з тобою дружити, – сказав Харитон. – Усе ділитимемо навпіл – і горе, і радість. 

- Згода, - сказав Антон, - коли поруч друг, жити  легше і веселіше.

Йшли вони якось полем. Сонце палить. А сховатися ніде – ні деревця, ні кущика. 

- Дай мені свого бриля, - сказав Харитон, - а то мені дуже голову припікає. Сонце почало і йому пекти в голову, але Антон подумав:    «Нічого, потерплю. Зате Харитонові добре!»

Раптом набігла величезна хмара, линув дощ.

- Давай мені скоріше свого плаща, - закричав Харитон, - хіба не бачиш, що твій друг мокне? 

Антон віддав йому плаща. Дощик поливав Антона. Але він думав: « Ну, що ж, заради дружби і помокнути можна». Закінчився дощ, засяяло сонечко. Харитон віддав Антонові його плащ і бриль. 

- Візьми, - каже він, - а то мені нести важко.

Антон узяв мокрий плащ і мокрий капелюх. І замислився. Тим часом друзі дійшли до перехрестя. 

- Тобі куди? – запитав Антон.

- Мені ліворуч, - відповів Харитон. 

- Ну, а мені праворуч, - сказав Антон. 

- Так ми ж хотіли разом іти! – Закричав Харитон. – Ми ж друзі з тобою!

Але Антон ішов усе далі й далі. Жодного разу не озирнувся. ( 180слів)

Л. Воронкова.

Гаряча квітка

Того року була рання весна. В середині квітня зацвіли сади. Настав травень.

 Маленька дівчинка Оля пішла одного ясного весняного ранку в сад і побачила велику червону квітку троянди. Вона побігла до мами й радісно сказала:

-Мамо, червона троянда зацвіла.

Мама прийшла в сад, поглянула на червону квітку, усміхнулася. Потім глянула на небо, і лице її стало тривожним.

З півночі сунула чорна хмара. Повіяв вітер, хмара закрила сонце. Стало холодно.

Мама з Олею сиділи в кімнаті й з тривогою дивилися в вікно.

Мов білі метелики, полетів сніг. Все довкола побіліло. Вітер затих. Сніжинки м’яко падали на землю, а потім перестали падати.

Мама з Олею пішли в сад. На зеленому листі біліли снігові шапки. Земля вкрилася сніжно – білим килимом. Тільки троянда червоніла, мов велика жарина. На ній блищали крапельки роси.

-Вона гаряча, їй не страшно, - промовила Оля й радісно усміхнулася. (141 слово)

                                                                                       В. Сухомлинський