Контрольна робота. Дієприкметник

А заквітчано

Б заквітчаємо

В заквітчаний

Г заквітчати

Д заквітчавши

А Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена.

Б Серпанками прикрита, глуха солов’я срібна ніч.

В Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний.

Г Ніхто не годен вищі барви вбити, даровані мені святим чуттям.

Д Тебе у далеч владно закликає напоєна надіями пітьма.

А зніяковілий, змужнілий, існуючий

Б упорядкований, виконувана, в’ялий

В пом’якшений, м’який, зм’якшений

Г працьовитий, працюючий, опрацьований

Д дрібненький, здрібнілий, подрібнений

А  засмаглі  діти

Б  розв’язувані  задачі

В  співаючі  хористи

Г  прохололий  сніданок

Д  радісне  хлоп’ятко

А Решетом воду не  носять .

Б За одного  битого  двох небитих дають.

В Добрий кожух, та не на мене  шитий.

Г У  ледачого  руки не болять.

Д Шилом моря не  нагрієш.

А 1

Б 2

В З

Г 4

Д 5

А 1

Б 2

В 3

Г 4

Д 5

А 1

Б 2

В З

Г 4

Д 5

А сяючий, обтяжений, прокипілий

Б просвітлілий, мелений, співаючий

В поораний, палаючий, задубілий

Г здрібнілий, лежачий, темніючий

Д посріблений, вимитий, зблідлий

А зсунути, колоти

Б замкнути, знайти

В полоти, здійснити

Г одягнути, замести

Д стрінути, посунути

А Омиті росами квітки розтулюють повіки.

Б Душа, переповнена щастям, часто буває німа.

В Затуманилась весняна ніч, осяяна цвітом яблуні.

Г Внизу виднілися затоплені молочним туманом міжгір’я.

Д З уявленням про красу тісно пов’язана гармонія.

А Душа моя у кригу не закута, мов березнева гілка в заметіль.

Б Укрита садками балка ховалась у старому липовому лісі.

В Мов спинишся Дніпро, оточений передосінніми берегами.

Г Простяглася пухка чорна рілля, наповнена спокоєм і надією.

Д Благословенне життя, звеличене працею, осяяне любов’ю.

А Синіють покриті вічним снігом високі гори.

Б Повитий ранковим туманом острів пливе у морі.

В Пожовкле листя безшумно кружляє за вікном.

Г Застигли в мовчанні обважнілі від снігу сосни.

Д Залиті сонцем лани стояли в імлистій далині.

А Я зачарований красою карпатських краєвидів.

Б Давні могили-кургани порозкидані серед степового роздолля.

В Холодить розпашілі обличчя м’яка гірська прохолода.

Г На полонині пахло охолодженою за ніч землею.

Д Вечірнє повітря напоєне запахом скошених трав.

А На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло.

Б Через вікно зазирнув клапоть неба, присипаний срібним пилом.

В Під дубом зелененьким кінь змордований стоїть.

Г За один рідний звук ладен будеш заплатити роком життя.

Д Заспівали тяжкі краплини, спадаючи з листя і квіту на землю.

А Усе спить поморене денною працею, усе набирається сили.

Б Припорошена порохом стерня умлівала від сонця.

В Карпатські гори одягнені в смерекові ліси стоять у німій величі.

Г Вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом.

Д Довго чув я полонений сном солов’їну пісню за моїм вікном.

А Коло великоднього столу заставленого усяким свяченим стояла Олеся.

Б Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки.

В Над Максимом нахилилося почервоніле від гніву й туги лице Тугара Вовка.

Г Затуманене легкими й прозорими хмарками над містом пливло сонце.

Д Потомлені далекою дорогою і літньою спекою коні ступали ліниво.

А Перед очима ще жили картини навіяні піснею.

Б Обабіч стежки мерехтить самоцвітами вмита росою трава.

В Співа трава ніким ще не зім’ята, і вабить таємницями.

Г Степ у цю пору весь, залитий сонцем і огорнутий думками.

Д Ткану зорями теплу хустину, ніч на тихе село одягла.

А плакучі верби

Б конкуруючі фірми

В подорожуючі студенти

Г початкуючі художники

Д стоячі пасажири

А Гарячі коні помахували головами, обтиканими виноградним листом,

Б Невеличка Джерина пасіка була обгороджена низьким тином.

В Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, пропахлі роменом.

Г Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.

Д Ми розмістилися на добре вимощеному возі свіжою травою.