контрольна робота Прийменник.Сполучник

мають лексичне значення та морфологічні ознаки

виконують синтаксичну роль

виконують тільки граматичну роль у поєднанні з самостійними частинами мови.

членами речення не виступають

із, від, край, до  

із-за, поміж, в, коло  

про, через, у, на

вздовж, об, з, по 

Мій рідний край, тобі відомі всі мої бажання. 

Перші орачі порушать ниву, поки напівсонну тополю збудить трактор край села.

Не край мого серця, воно й так болить.

Вони боронилися і перемагали, падали і вставали, обороняючи свій край.

Він приїхав в шість годин.  

В сім годин ми зустрінемося.  

Обідня перерва з другої до третьої. 

Котра година? — Сьома

Добре було у вересні та на початку жовтня.

Заглядає в шибку казка з сивими очима.

За вікном в абрикосовому саду щось кричала хазяйка подвір’я.

В двері хтось злегка постукав.

(з)над, (по)над, (по)між, (по)серед  

(на)прикінці, (в)наслідок, (на)зустріч, (по)біля

(з)під, (за)для, (уві)сні, (у)слід  

(з)поза, (з)посеред, (з)поміж, (з)за

щоби, котрий, також, зате  

де, з тим щоб, однак, чий

але, й, та, або  

хоч, як, одначе, і  

сурядності і підрядності  

якісні, відносні

похідні і непохідні  

прості, складні і складені  

Усе іде, але не все минає.  

То шумів зелений лист, то в вінку мінявся злотом ряст весняний.

Гарний хлопець, та не для мене. 

А в рум’янці така сила, що всі квіти погасила.

Оголошено, (що)б усі прийшли вчасно. 

(Що)б ви не думали, а я буду працювати.

(Як)би краще виконати завдання? 

(За)те її люблю, мою Україну убогу...

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника та займенника від інших слів.

Прийменник — незмінна повнозначна частина мови, що вживається для зв'язку однорідних членів речення.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.