Контрольна робота за темою "Службові частини мови.Вигук"

Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина.

Не можна любити народів других, якщо ти не любиш Вкраїну.

І будемо щебетати з милим на калині.

І якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі.

Зграя акордів перлистих із неба на землю поллється.

Лунає неподалік пісня сили, краси.

Назустріч здіймалося місто в бронзі.

Напередодні всю ніч ішов лапатий сніг.

Козаки навколо фортеці копали шанці.

Десь поблизу виводив свою пісню соловей.

Навколо - ворогів закрадливість лукава.

Ой зійди,зійди, ясен місяцю, як млиновеє коло.

Кипариси все шумлять і шумлять навкруги.

Той ніколи не доскочить слави, хто задля неї живе.

Мовчать церкви, мовчать базари, і лиш кричать кругом плакати.

відпочити після обіду (по обіді)

організувати з ініціативи (по ініціативі)

надіслати на вимогу (по вимозі)

служба у справах неповнолітніх (по справах)

за повістю Михайла Стельмаха(по повісті)

іти за водою

писати за зразком

твір за картиною

економіст за фахом

виконати за дорученням

заходьте по двоє

наказ по школі

розпис по дереву

надішліть по адресу

бити по воротах

звернутися по питанню

забути із-за неуважності

виконати на вимогу

відповідно з наказом

згідно до розпорадження

погодитися при умовах

виконати за бажанням

чекати біля двох годин

спізнитися із-за негоди

на протязі тижня

відповідно до, щодо, за-для, позаду

з посеред, окрім, підкінець, заради

за винятком, спід, навпроти, попід

не зважаючи на, попри, з-поза, услід

з метою, із-за, поперед, наприкінці

Розум за гроші не купиш.

Лунають лише пісні солов'їні.

Тече вода із-за гаю та попід горою.

Нехай квітне планета чистотою.

Правда таки переможе.

Не вмирає душа наша.

Зосталась тільки надія одна.

Майже тиждень не було дощу.

Я буду крізь сльози сміятись.

Скромність - це любов до людей

будь\як, отак\то, бозна\скільки

все\ж\таки, такий\от, казна\що

невже\таки, тільки\от, годі\бо

ані\хто, як\небудь, казна\чому

скажи\но, що\року, будь\чому

навряд\чи, тут\таки, казна\де

де\коли, правда\бо, будь\чого

які\ж\бо, колись\то, що\небудь

отак\бо, скажи\но, будь\звідки

отож\бо, ну\бо, таки прийшов

На те й лихо, щоб з тим лихом битись.

Отаке то на сім світі роблять людям люди.

Степаночку, голубчику, чого-бо ти плачешВ?

Ти б не хотів, щоб день уже скінчився?

І знову думать заходивсь про те ж таки, що й вчора.

А серце таки рветься до кращого життя.

О, якби-то листя, листя не жовтіло...

А він коня поганяє, ніби-то й не бачить.

Що ж то за краса полонила весь світ.

Книжечки мережаю та начиняю-таки віршами.

не\политі вранці квіти, не\перевірені відомості

лан не\засіяний, не\затоплена навесні місцина

ще не\підкорені вершини, не\вивчене питання

не\захищений сад, не\прогріта сонцем земля

плани не\здійснені, не\перекладений ніким текст

ужити не\гайних заходів, не треба чекати

не\глибока річка, літати не\високо

зупинитися не\випадково, писав не\думаючи

давно не\здужає, надворі не\холодно

зник не\сподівано, не\здужає задачу

Що\б улітку не вродило, те зимою не завадить.

Що\б не трапилося - будь людиною.

Що\б там не кричало, біжи й не оглчядайся.

Що\б не робив - роби добре.

Що\б жить - ні в кого права не питаюсь!

Як\би там не було, а комусь належало це перевірити.

Як\би було десять рук, усім би робота знайшлася.

Як\би ви знали, паничі, як люди плачуть живучи.

Як\би відали ви, які славні були ті суворі хлопці.

Як\би не було зими, за кожух не дбали б ми.

Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає сумного серця.

А весілля в нашої донечки буде пишне людне та багате.

Хай тобі стелиться біла дорога та зелено вруняться жита.

Верби понахилялися до мене та й шепочуть довгастими листочками.

Є в нас сила і правда, і слава, і земля своя рідна й свята.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

На Колимі запахло чебрецем, і рутою, і кропивою.

А чи варто славословити старих своїх і село, і хату.

І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать.

Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся віжд нас своєму дому.

Як тебе не любити, Києве мій!

Ви чуєте, скільки вогню в нашій мові!

Онде балочка весела, в ній хороші, красні села.

Хай шумить єдиним світлим шумом синій Дніпро.

ой-ой, їй-Богу, їй-бо, вйо, допобачення

ку-ку, овва, добридень, ш-ш-ш, агов

ну-ну, алло, му-у-у, ій-право, будь ласка

ках-ках-ках, цабе, ха-ха-ха, а-а-а, гиля

киць-киць, ж-ж-ж, го-го-о-о, будь здоров

О краю мій тополею рости!

Гей коні воронії наздоженемо літа молодії.

Ну серце говори, розкажи мені журу свою.

Ах серце радуйся люби цей світ прекрасний!

Ех і дихатимемо ми легко та радісно.